Чому багато економістів вважають оптимальною змішану економіку


 

Економіка — це не просто гілка абстрактного знання. Ця наука тісно пов’язана з повсякденним життям кожної людини. І фахівці з економіки не тільки теоретично вивчають свій предмет дослідження, а й впливають на світові товарно-грошові відносини. Тому для розуміння розвитку сучасного суспільства потрібно з’ясувати, чому економісти вважають оптимальною, наприклад, змішану економіку.


      Для початку необхідно зрозуміти, що ж таке змішана економіка. У XX і XXI століттях існують два основних економічних типу в залежності від пита власності на засоби виробництва — державний і приватний. У першому випадку всі земельні та промислові ресурси належать державі, у другому — розподілені між приватними особами. Перший тип був поширений в країнах соціалістичного табору, і до цих пір зберігається, наприклад, у Північній Кореї. Другий же тип можна було в найбільш яскравій формі спостерігати в період економічного лібералізму в країнах Європи та США.

Змішана економіка являє собою поєднання цих двох типів власності. Приватні особи можуть володіти як землею, так і промисловими підприємствами, але при цьому вони обмежені в ряді прав державою, яка виконує контролюючі функції. Також є і держсектор, більш-менш великий. У нього звичайно включаються сфери, в які приватний капітал не може або не бажає бути залученим — школи, лікарні, установи культури, комунального господарства, а також так звані «природні монополії», до яких в Росії, наприклад, відносять залізні дороги.

Як можна зрозуміти з опису змішаної моделі, більшість сучасних держав дотримується саме її. Економісти пояснюють це поруч плюсів такої моделі. По-перше, після розпаду соціалістичного блоку стало зрозуміло, що виключно державна економіка виявилася неефективною. В умовах відсутності конкуренції розвивався в основному військово-промисловий комплекс, в той час як виробництво товарів для потреб населення не відповідало запитам громадян. Це призводило до дефіциту елементарної побутової продукції і подальшого відставання держави в технічному розвитку.

По-друге, економіка, в якій практично всі активи належать приватним особам, і відсутня достатня державне регулювання, також буде мати проблеми з розвитком. Подібну ситуацію можна було спостерігати в кінці XIX — початку XX століття, коли зайвий лібералізм у державній економічній політиці призвів до монополізації виробництва. Стали утворюватися картелі, що охоплюють всі етапи виробництва, від видобутку сировини до продажу кінцевого продукту. Монополізм небудь компанії на ринку призводить знову ж до відсутності конкуренції, наслідком чого було безконтрольне підвищення цін, погіршення якості і так далі. Тому уряди різних країн змушені були взяти на себе більше функцій з регулювання ринку, наприклад, видавати спеціальні антимонопольні закони, а також націоналізувати частину галузей.

Також неконтрольована приватна власність на засоби виробництва приводила до погіршення становища робітників. І щоб уникнути соціальної кризи і революції держава також взяло на себе контроль за умовами праці та її оплатою.

Змішана власність на засоби виробництва, на думку багатьох економістів, допомагає уникнути тих проблем, що були перераховані вище. Тому на даний момент ця система оптимальна.