Чому ми виправдовуємося

Чому ми виправдовуємося

Навряд чи знайдеться людина, якій не доводилося виправдовуватися хоча б у дрібницях. Але що лежить в основі бажання виправдатися, чому багато людей так наполегливо намагаються довести свою невинність, непричетність до якоїсь події або його випадковість, ненавмисність?

Інструкція

Мало кому в дитинстві не доводилося виправдовуватися перед батьками або вихователями за якусь провину. Для дитини бажання уникнути покарання за витівки цілком закономірно і зрозуміло, але у багатьох людей звичка виправдовуватися зберігається на все життя. Таку людину, у властивій йому манері гіпертрофованої, прекрасно описав Микола Васильович Гоголь в оповіданні «Смерть чиновника». Випадково чхнувши на що сидів попереду нього генерала, герой оповідання Червяков намагається виправдатися у своїй проступку. До чого це врешті-решт призвело, знає кожен, хто читав це оповідання — чиновник вмирає.

Так що ж лежить в основі бажання виправдатися? Причин може бути декілька. Перша, очевидна — бажання людини вигородити себе, піти від відповідальності. Довести, що він у подію абсолютно не винен. Це той випадок, коли людина не визнає саму свою причетність до події події. Він готовий перекласти відповідальність на кого завгодно, лише б самому не відповідати за вчинок.

Складніше ситуація, коли людина справді скоїв якийсь проступок, визнає це і намагається пояснити, чому він так вчинив. Досить поширена думка, що якщо людина виправдовується, значить, він винен. Витоки такої думки криються в людській психології — навіть якщо людина абсолютно не винен і йому вдалося доводити свою невинність, якийсь неприємний осад все одно залишається. Те саме знамените «Диму без вогню не буває». На цьому принципі побудована відома технологія очорнення людини в засобах масової інформації: про нього пишуть явну брехню, і навіть якщо йому вдасться виправдатися, його репутація буде сильно підірвана. Виправдовуються людина мимоволі втрачає повагу в очах оточуючих, тому виправдовуватися варто якомога рідше. Але чи є ситуації, коли виправдання, а швидше, пояснення, бажано?

Перш за все, важливо зрозуміти, що штовхає людину виправдовуватися. Дуже часто в основі цього бажання лежить звичайне его — людини турбує, що про нього подумають оточуючі, як вони сприймуть його провину. Противагою в цій ситуації виступає смиренність. Неважливо, що про тебе подумають, чи винен ти чи на тебе зводять наклеп — змирися. Виняток може бути зроблено тільки в тому випадку, якщо не виправдання, але пояснення твого вчинку принесе користь тим, з ким ти розмовляєш. Спробуй пояснити людині його помилки, його помилки в цій ситуації, але лише в тому випадку, якщо ти бачиш, що тебе можуть почути. Якщо не почують або просто не хочуть чути — змирися і залиш все як є. І це буде найкращим виходом із ситуації. Правда завжди торжествує, змирився людина обов’язково виявляється у виграші. Слід чинити якомога простіше: винен — ​​просто вибачся, але не починай виправдовуватися, пояснювати причини свого вчинку. Не винен — ​​змирися. Не сперечайся, не доводь свою невинність. Особливо, якщо мова йде не про ситуації життя і смерті, а про якісь банальних побутових ситуаціях.