Для чого потрібна пейзажна лірика

Для чого потрібна пейзажна лірика

Слово пейзаж походить від французького pays і означає — місцевість, країна. Поезія, що зображає картини природи, називається пейзажної і має різне художнє значення в залежності від напряму (літературної течії) і стилю автора.

Інструкція

Вперше пейзажна лірика стала мати самостійне значення в XVIII столітті в епоху сентименталізму. Ліричний герой у сентименталистов зображувався на тлі природи, протиставила агресивному цивілізованому світу. Причому картини природи були ідилічними і подавалися в елегійних тонах спогадів про минуле.

На противагу сентименталіста, природа в поезії романтиків постає бурхливої, могутньої і похмурою. Пейзажна лірика романтизму служить засобом створення незвичайного, часом фантастичного світу, протиставленого реальності. Картини природи відповідає ліричному героєві того часу: меланхолійно-мрійливому або, навпаки, бентежного і бунтує.

Характер пейзажної лірики змінився в XIX столітті (в Росії, починаючи з А. С. Пушкіна), коли на зміну кліше та стереотипам, характерним для пейзажної лірики того чи іншого напрямку, прийшло індивідуально-авторське бачення природи.

Форми присутності пейзажів в ліриці різноманітні: від міфологічного втілення сил природи до уособлень або ототожнень їх з людиною.

У пейзажній ліриці прийнято використовувати прийом «психологічного паралелізму», коли відбувається внутрішнє або зовнішнє зіставлення стану ліричного героя зі станом навколишнього його середовища, що підкреслює гармонію або дисгармонію у взаєминах людини і навколишнього світу.

Іноді зображення природи в пейзажній ліриці має символічне значення, як у вірші М.Ю. Лермонтова «Скеля», в якому йдеться про неможливість двох сердець бути разом, а в образах кручі і хмаринки зображуються розлучені кохані.

У пейзажній ліриці різних країн можна виділити «місцеві» і «екзотичні» описи природи. Характерні для Росії ліс, річка, поле, берези є «місцевим» пейзажем. Вірші А.С. Пушкіна «Село», «Зимовий ранок». А «екзотичними» — описи пустель, гір, морів. Як у віршах А.С. Пушкіна «До моря», «Анчар».

Для європейської літератури XX — XXI століть характерна «урбаністична» пейзажна лірика з описом різноманітних технічних нововведень. Прикладом може служити вірш В.В. Маяковського «Адище міста».