Причастя можна назвати найскладнішою частиною мови. Воно має ознаки прикметника і дієслова, і сильно залежить від показників останнього. Причастя визначається як неспрягаемие дієслівна форма, що позначає дію або стан, який проявляється в часі.
Причастя чудово своєї подвійної роллю: за змістом це процес, а з вигляду — ознака. Наявність цієї частини мови свідчить про бажання автора бути більш виразним, писати коротко і літературно. В даний час вона використовується переважно при листі. Виняток становлять короткі пасивні дієприкметники в минулому часі. Їх часто застосовують в усному мовленні. Крім того, на відміну від інших видів, вони зустрічаються в діалектах. Наприклад, слова «написаний» або «налитий».
Причастя поділяються на дійсний і пасивний стан. Перші описують предмет, який сам щось робить. Другі характеризують суб’єкт мовлення, відчуває дію з боку об’єкта. Обидві форми дозволяють позбутися від повторення придаткових оборотів і допомагають писати більш коротко. Щоб переконатися в цьому, порівняйте дві пропозиції: «Замислений хлопчик смикав розсипається зошит» і «Хлопчик, який замислився, смикав зошит, яка розсипалася».
Крім того, за допомогою цієї частини мови можна описати властивість предмета в часі. Якщо прикметники дають постійно існуючу характеристику, наприклад, «червоний лист», то причастя вказують на активність ознаки в сьогоденні або минулому часі («червоніючий лист»).
У пропозиції причастя теперішнього часу недоконаного виду підкреслюють, що описуваний ними процес триває, і до кінця ще далеко. Наприклад, «той, хто телефонує телефон». Для посилення цієї дії використовується частка «не»: «довго не згоряють дрова». Близькі ж за змістом прикметники в принципі заперечують можливість якоїсь дії. Наприклад, «не допускає» і «неприпустимий». Якщо в першому випадку можна сказати «не допускає подвійного тлумачення» (але при якомусь повороті подій другої сенс може з’явитися), то «неприпустимий вчинок» — це назавжди.
Причастя слабкіше прикметників висловлюють якусь якість, володіють меншою експресією. Їх використання емоційно робить тексти більш спокійними. І цією різницею треба вміти користуватися. Крім того, причастя несуть в собі ефект особистої присутності і участі. Серед мовознавців є два підходи: одні у визначеннях говорять про самостійну частини мови, а другі — лише про дієслівної формі. Але для для більшості людей, що говорять по-російськи, причастя — це хороший інструмент для збагачення своєї мови.
