Для чого потрібно знати частини мови


 

Термін «частина мови» включає в себе категорію слів, обумовлену морфологічними і синтаксичними ознаками. Крім цих ознак їх об’єднує узагальнене лексичне значення. Частини мови поділяються на самостійні і службові.


      Тема про значення частин мови займає розуми лінгвістів ще з давніх часів. Дослідженнями в цій області займалися Платон, Арістотель, Панин, у вітчизняному мовознавстві — Л. Щерба, В. Виноградов, А. Шахматов.

Частини мови в російській мові виражають морфологічну і семантичну функції. Певні частини мови мають однакові семантичні ознаки, тобто у кожній частині промови враховується якесь узагальнене значення, абстрактне від конкретного лексичного значення будь-якого слова (наприклад, значення предметності у іменника, або ознаки — у дієслова). Під морфологічними ознаками мається на увазі наявність загальних словоформ для певної частини мови, тобто присутність однакових типів словозміни (дієслова виділяються завдяки особливим закінченням, які відсутні в інших частинах мови).

Протиставлені самостійним службові частини мови, які не несуть номінативну функцію. Їхнє завдання в російській мові полягає в здатності бути засобами зв’язку знаменних слів в синтаксичних конструкціях.

Вигуки не належать ні до одних частин мови, їх призначення: висловлювати почуття, виявляти волю й давати експресивну оцінку.

Віднесення того чи іншого слова до будь-якої частини мови визначає цілий ряд різних факторів.

Частини мови — це певна система зі своєю ієрархією (самостійні і службові), логікою. Але ця система не є жорстко структурованою і строго визначеною, вона мінлива і рухлива, різні частини мови можуть переходити одна в іншу. Відомі лінгвісти минулого століття до цієї теми підходили з різних точок зору. Так А. Шахматов виділяв 14 частин мови, А. Пєшковський — 7, Л. Щерба — 10 і т.д. Основна причина настільки розходяться точок зору — це висунення на основне місце різних критеріїв — семантичних і морфологічних — і різне ставлення до них самих учених.