Коли потрібна нотаріально завірена довіреність


 

Довіреність — це письмовий документ, який одна людина видає іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність може бути оформлена як в простому письмовому вигляді, так і в нотаріальній формі.


      Ситуацій, коли закон вимагає обов’язкового нотаріального завірення довіреності, не так уже й багато. Всі вони виписані в Цивільному кодексі Російської Федерації. Так, довіреність потрібно завірити в нотаріуса, якщо надалі її будуть використовувати для передоручення (ст. 187 ГК РФ), тобто для передачі здійснення будь-яких дій довіреною особою іншим людям.

Крім того, нотаріальна довіреність потрібно для отримання повторного свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану та для реєстрації прав на нерухоме майно.

Таким чином видно, що в багатьох випадках достатньо звичайної письмовій довіреності, без нотаріального засвідчення. Наприклад, для використання чужого автомобіля нотаріально завірена довіреність не обов’язкова. Вона необхідно тільки в тих випадках, коли представник (той, кому видана довіреність) буде передоручати автомобіль третім особам або укладати угоди, які передбачають нотаріальну форму.

Зате нотаріально завірена довіреність знадобиться для продажу нерухомого майна. Так як купівля-продаж будинку, землі або квартири передбачає реєстрацію прав на нерухоме майно, а значить підтвердження у нотаріуса.

Закон дозволяє за власним бажанням нотаріально завіряти доручення, не потребують в цьому. У більшості випадків, щоб убезпечити себе від неправильного оформлення довіреності та надати більшу надійність документом, люди так і роблять.

Втім, зустрічаються ситуації, коли людина в силу певних обставин не може оформити довіреність у нотаріуса. В такому разі її можуть візувати уповноважені посадові особи, і довіреність буде володіти нотаріальної силою. Зокрема, до нотаріальних прирівнюються довіреності:

— військовослужбовців, які перебувають на лікуванні в госпіталі, якщо вони завірені підписом начальника установи або черговим лікарем;
- Військовослужбовців, які перебувають у пунктах дислокації військових частин, де немає нотаріальних контор, завірені командиром частини;
- Ув’язнених (довіреності підтверджуються начальником в’язниці);
- Повнолітніх дієздатних громадян, які перебувають в установах соцзахисту населення, завірені їх адміністрацією.