Навіщо потрібні різні види прикметників

Навіщо потрібні різні види прикметників

Прикметник в перекладі з латинської (nomen adiectivum) буквально означає примикає, що прилягає. Воно завжди примикає до речі, свідчить про відмітні властивості і дозволяє виділити предмет з ряду йому подібних.

Інструкція

Прикметник — частина мови, яка позначає ознаки предметів («громіздкий багаж»), станів («тяжка спека»), подій («весела вечірка»), форм і положень («круглий», «вертикальний»), призначень («рибальський» , «шкільний») і багатьох інших явищ навколишнього світу. Без прикметників мова була б сірим, нудним і одноманітним.

Усі прикметники за значенням поділяються на лексико-граматичні розряди і бувають якісними, відносними та присвійні.

Якісні прикметники показують властивості самого предмета поза його ставлення до інших предметів, яке здатне проявлятися з різним ступенем інтенсивності. Це можуть бути фізичні або хімічні, інтелектуальні, психічні та інші характеристики: «яскравий», «великий», «сумний», «білий», «поганий», «темпераментний», «втомлений».

Якісні прикметники мають ступінь порівняння. Початкова або нейтральна форма називається позитивна ступінь.

Для зіставлення двох предметів використовується порівняльна ступінь: «світліше», «добрішими», «простіше», «більш хльосткий», «менш галасливий».

За допомогою якісних прикметників можна:

1) утворити прислівники на-о,-е: «легкий» — «легко», «співучий» — «співуче»;

2) утворювати абстрактні іменники з суфіксами-ість,-от-,-ізн-і з нульовою фіксацією: «сміливий» — «сміливість», «крутий» — «крутизна», «синій» — «синь»;

3) утворювати зменшувально-пестливі слова з яскраво вираженою оцінкою: «добрий» — «добренький», «білий» — «білуватий», «діловий» — «діяльність».

4) якісні прикметники сполучаються з прислівниками міри і ступеня: «трохи слизький», «ледь помітний»;

5) префіксально-суфіксальним способом від них можна утворити прислівники: «новий» — «по-новому», «собачий» — «по-собачому», «росіянин» — «по-російськи».

Відносні прикметники позначають властивості предмета за його співвіднесеності до іншого предмета чи дії: «замок» — «двері» — «дверний», «матрац» ​​- «надути» — «надувний».

Багато відносні прикметники можуть набувати якісне значення, синонімічне іншим якісним прикметником: «залізні двері» — «залізна воля» (сильна), «шовковий шарф» — «шовковий характер» (поступливий).

За допомогою присвійних прикметників можна визначити приналежність предмета: «татів співробітник», «вороняче гніздо», «людський дитинча».

Переосмислення старих значень призводить до багатозначності присвійних прикметників, і вони активно поповнюють ряди якісних і відносних прикметників: «вовча нора» (приналежність) — «вовча шуба» (з вовка) — «вовчий апетит» (хороший, про людину).

Особливу роль відіграють прикметники в художній літературі, де можуть бути особливим виразним засобом — епітетом — і, підкреслюючи ознака предмета або враження про нього, надавати висловом емоційність і образність.