Про що фільм «Артист»


 

Фільм «Артист» — призер кінофестивалю в Каннах 2012 року. Але подивитися картину треба не тільки з цієї причини. І глядачі, і критики сходяться на думці, що це краща романтична трагікомедія останніх років. Про що ж фільм?



Інструкція

  1. Режисер Мішель Хазанавічус зняв зворушливу картину, яка змушує замислитися, чи потрібний взагалі в кіно звук. І не тільки про це. Сюжет простий — Джордж Валентайн, колись знаменитий актор, зірка німого кіно 20-х років, все ще купається у славі і захопленнях публіки. Але тривожний дзвіночок вже продзвенів: силу набирає кіно звукове. До чого це призведе, поки що замислюються не всі.
  2. Джордж випадково знайомиться з юною хористкою Пеппі Міллер і благородно допомагає їй отримати роль в крихітному кіноепізоду. І тут же забуває про існування дівчини. Тим часом продюсер кіностудії заявляє акторові, що публіка вимагає, щоб її кумири володіли голосом. Але зірка не прислухається до слів глави студії, грюкає дверима і починає на свої гроші знімати німу картину, яка, як він впевнений, стане великою.
  3. Пеппі ж в цей час робить великі успіхи в звуковому кіно, її кар’єра йде вгору. А в Америці гряде фінансова криза, скоро трапиться Велика депресія. Не дивно, що затія Валентайна з німою картиною терпить крах. Поступово він скочується на саме дно, починає пити, втрачає прихильників і друзів. Поруч — тільки вірний пес, чарівний тер’єр Уггі. Собака, до речі, на Каннському фестивалі теж отримала приз — за кращу «собачу» роль.
  4. Безвісна статистка Пеппі Міллер стає зіркою, і доля знову зводить її з Джорджем. Дівчина любить його і не дає Валентайн загинути, не відвертається від колишнього кумира.
  5. Треба зауважити, що фільм «Артист» — не тільки чорно-білий, але і німий, витриманий в естетиці тієї епохи, про яку розповідає. Але все це зовсім не заважає дивитися його на одному диханні. Недарма зал Каннського кінофестивалю після перегляду картини десять хвилин аплодував стоячи. Подивившись цю стрічку, мимоволі замислюєшся: «А може, Віктор Шкловський був правий, коли стверджував, що говорить кіно не потрібно так само, як і співоча книжка?».