Що робити, якщо дитина бреше


 

Брехня з боку дітей — звичайне явище в багатьох сім’ях. Трапляється, що вона стає причиною серйозних конфліктів між дітьми і батьками. Чи можна відучити дитину брехати жорсткими методами або ж цього слід домагатися іншими способами?


      Кращий спосіб зрозуміти, чому вам бреше дитина — представити на його місці себе. Згадайте власне дитинство, в якому вам теж напевно доводилося брехати батькам. Що саме спонукало вас на таку поведінку? Зрозуміло, страх. Можливо, колись, зробивши той чи інший проступок в перший раз, ви наївно зізналися в ньому батькам і були покарані. Саме з цього моменту ви і вирішили у всіх наступних аналогічних випадках не зізнаватися. Саме так поводяться тепер і ваші діти — ця історія повторюється з покоління в покоління.

Тепер уявіть собі, як вчинили б ви самі в дитинстві в тому випадку, якщо були б точно впевнені, що після визнання в провині батьки б вас не покарали (або хоча б покарали значно м’якше). Чи стали б ви брехати? Зрозуміло, немає. А можливо, у вас зникло б само бажання здійснювати проступок.

Таким чином, щоб привчити дитину не брехати, треба домогтися з його боку довіри до батьків. Поясніть йому, що батьки — не вороги, і що боятися їх не слід. Пообіцяйте, що в разі визнання в провині ви значно пом’якшити або навіть, якщо це доречно, відмініть покарання, і поясніть, що якщо дитина не зізнається сам, ви все одно рано чи пізно дізнаєтеся про те, що трапилося, але в цьому випадку покарання виявиться значно жорсткішим . Також ніколи не зривайте на дитині зло, пам’ятайте, що будь-яке покарання з боку батьків — це прояв любові, що здійснюється на благо самого Малше.

Трапляється, що дитина робить той чи інший проступок неумисно, наприклад, випадково зачіпає й роняє вазу. Саме в таких випадках він бреше батькам найчастіше. При наявності домашньої тварини він може і зовсім звалити провину на нього. Подумайте, а чи доречно покарання при ненавмисному вчинок взагалі, адже цілі заподіяти вам шкоди дитина не ставив, і, можливо, сам сильно засмучений. Тому пообіцяйте, що в цій ситуації в разі визнання він не буде покараний взагалі. Повністю відмініть покарання за погані оцінки, оскільки вони і так є для нього покаранням. І вже зовсім безглуздо карати за порізи, отримані на прогулянці, як це робиться в деяких сім’ях.

Але не стискаючи палицю. Не створюйте умови, в яких дитина, зізнавшись в провині, навіть дуже важкому, не буде покараний гарантовано. Тоді брехати він перестане, але вирішить, що тепер можна «грішити і каятися» до нескінченності. Дотримуйтесь розумний баланс, щоразу приймаючи виважене рішення про те, що саме робити в разі визнання: скасовувати покарання або всього лише пом’якшувати його і в якій мірі.