Що таке казка


 

Казка складом красна — говорить народна мудрість. Особливу світовідчуття, що закладено в цьому дивовижному оповіданні, магічно вбирає в себе нереальність, чари і приховану за іносказаннями правду життя. Поняття казки глибоко й багатогранно. Цей жанр називають «клубком» словесного усно-поетичної творчості, який належить двом мистецтвам — фольклорному і літературному.


      Народження казки пов’язано з обрядовими традиціями і культами народів, їх міфологією. Казки — це завжди вигадані історії. Вони бувають настільки багатошарові, витіюваті в темах, сюжетах, образах і композиційних рішеннях, що одного разу і остаточно класифікувати їх неможливо. Навіть маститі вчені схиляються до різних основ типології казок і сперечаються про належність їх до того чи іншого пласту літературно-художньої творчості.

Знаменитий збирач казок і вчений-сказковед 19 століття О.М. Афанасьєв по-своєму спробував упорядкувати багатющий матеріал, що вдалося знайти в різних куточках Росії. Він виділив такі тематичні групи казок: про тварин, рослини, предмети, стихіях; чарівні, фантастичні, міфологічні, билинні казки; історичні; новелістичні (побутові); Надокучливі (нескінченні) казки. Зустрічаються в літературі й такі назви: шахрайський, авантюрні, соціально-сатиричні, казки-дражнилки, небилиці, казки-примовки і приказки. У російській фольклорі особливо відзначаються т.зв. цепевідние казки — з частим повторенням певної частини-ланки («Колобок», «Ріпка»).

Казки повні міфічних істот: у росіян це Кощій Безсмертний, Змій Горинич, Баба Яга, відьми, чаклуни. Звірі теж небачені: Сівка-бурка, Жар-птиця. Чарівні штучки в казках завжди наділені неймовірними можливостями: чоботи-скороходи, килим-літак, скатертина-самобранка. Персонажі чарівних пригод живуть в невідомих загадкових країнах — мідному чи золотом царстві, в тридев’ятому царстві тридесятому державі. Час у казці теж начебто заворожено: події розвиваються в невизначеному давньому минулому («давним-давно»). При цьому дія триває як би вічно: «стали жити-поживати і добра наживати». У казках як живі діють стародавні володарі природи: Сонце, Вітер, Мороз, водяні і морські царі.

Незважаючи на те, що чудесам дивовижних сказань вірити не можна, казкові події та моральні уроки, що стоять за незбагненними з точки зору реального життя діями і вчинками героїв, завжди задіють розум, емоції, уяву, а значить, мають виховне значення. У казках часто висміюються людські недоліки, слабкості і пороки. Фантастичні історії бувають тонко і ненав’язливо повчальні — як народні казки, так і літературні різних століть: О.Пушкіна, А. К. Толстого, М.Салтикова-Щедріна, К.Чуковського, С.Маршака.

Казки різних народів бувають дуже схожі: згадайте сюжети зі Сплячої красунею, Червоною Шапочкою, Попелюшкою. І композиція одна: зачин, непередбачуване розвиток подій, кульмінація, розв’язка. Світло, краса і тепло казки — від подарованого нею почуття впевненості в тому, що справедливість завжди восторжествує над безчестям, добро — над злом. Щасливий кінець більшості казок — це збулася мрія про те, що гідна людина має обов’язково бути винагороджений щастям.