Що таке контрибуція


 

Історія пам’ятає безліч війн, що проходили в різні історичні епохи. Сторона, що програла часто повинна була виплачувати переможцям данину в грошовій або натуральній формі. У сучасну епоху це стало називатися справлянням контрибуції.


      Під контрибуцією розуміється сукупність платежів, що стягується країною-переможницею у військовому конфлікті з сторони, що програла. Раніше поняття контрибуції в сучасному його розумінні не існувало. Як було зазначено вище, існувала данину в грошовій або натуральній формі. Дань могла стягуватися один раз або декілька в певний проміжок часу. Іноді збір данини міг тривати до тих пір, поки програла, не давала відсіч інтервентам. Типовим прикладом є татаро-монгольське ярмо, що тривало на Русі кілька століть.

Існують контрибуції двох типів. Контрибуція першого типу представляє з себе збір грошових чи інших матеріальних засобів з території завойованої країни без припинення на ній воєнних дій. Така контрибуція може в себе включати крім грошових зборів ще й продуктову повинність. Виходило так, що населення програла країни повністю брала на свої плечі утримання інтервентів.

Контрибуція другого типу накладається вже на уряд програв держави після військових дій. Як правило, це називається «відшкодуванням військових витрат» або «відшкодуванням матеріальних втрат, пов’язаних з війною». Обидва поняття досить розпливчасті, тому перемогла сторона найчастіше стягувала несправедливо завищений розмір контрибуції.

Контрибуції в грошовій формі найчастіше стягувалися наступними шляхами:
- У вигляді податків, розмір яких рівносильний тим, що сплачувався населенням у мирний час свого уряду;
- У вигляді продовольства і товарів, необхідних для утримання військ;
- У вигляді штрафів, які у воєнний час стають основною формою покарання.

Женевська конвенція 1949 року повністю вилучило застосування контрибуцій із застосування в міжнародного права, замінивши їх репараціями, мета яких — відшкодування втрат через військові дії і приведення життя в мирне русло.