Що робити, виявивши зраду

Що робити, виявивши зраду

Деякі люди, що вступають у шлюб, щиро вірять, що збережуть вірність своїй «половині». Саме поняття «зрада» здається їм далеким і абстрактним. Але, на жаль, у житті трапляється всяке! І ось в один далеко не прекрасний день чоловік дізнається, що дружина йому зраджує. Або дружині стає відомо, що у коханого є коханка. Що робити, дізнавшись цю неприємну, болючу правду?

Інструкція

Наприклад, дружина викрила чоловіка у зраді. Зрозуміло, кожна конкретна жінка вирішує цю проблему по-своєму, виходячи зі своїх уявлень про межі припустимого, виховання, темпераменту, звичок. Важливу роль відіграє і глибина почуттів до невірного чоловіка, наявність дітей та їх вік. Але все-таки є якийсь загальний алгоритм дій, якого варто було б дотримуватися.

Зрозуміло, що жінку переповнює гнів, образа, злість. Це цілком природна реакція, тим більше, якщо врахувати, що слабка стать взагалі емоційніше чоловіків. Тим не менш, дружині слід взяти себе в руки і поставити головним питанням: чи хоче вона зберегти сім’ю? Якщо відповідь буде ствердною, треба, переборовши такий зрозумілий і природний «обвинувальний ухил», спробувати знайти відповідь на інше питання: чому він зрадив? Що спонукало його до цього? Адже колись чоловік не хотів навіть дивитися на інших жінок! Для нього існувала тільки вона. Саме в неї він закохався, попросив стати його дружиною. Так у чому причина зради?

Буває, що жінка, цілком поглинена домашніми клопотами, доглядом за дітьми, перестає стежити за собою. Чи можна звинувачувати чоловіка у зраді, якщо замість колишньої стрункою, доглянутою красуні він день у день бачить будинку якусь непоказну тітку в мішкуватому халаті і капцях, без слідів макіяжу і шарму?

Або ось така ситуація. Жінка навіть після довгих років шлюбу відноситься до інтимної сторони життя саме як до «подружніх обов’язків». А будь-які спроби чоловіка внести різноманітність в їхні стосунки, переконати її, що інтим не обмежується однією місіонерської позою (до того ж, у повній темряві), зустрічає різко негативно, вбачаючи в цьому мало не розпуста. Чи варто дивуватися й обурюватися, якщо у чоловіка, в кінці кінців, лопне терпіння, і його потягне на сторону?

В таких і подібних випадках, якщо жінка готова визнати, що в зраді чоловіка є й її вина, кращим виходом буде пробачити і примиритися. А заодно зробити всі необхідні висновки, щоб не провокувати повторення такої ситуації в майбутньому.

Якщо ж обдурена жінка все-таки вирішила розлучитися, треба постаратися зробити це гідно, без скандалів, істерик та взаємних претензій. Хоча б заради дітей, для яких розлучення батьків і без того з’явиться важким психологічним ударом.