За радянських часів історії релігії часто не приділялося достатньої уваги. Зараз відбуваються зміни, наприклад, за новими освітніми програмами школярі можуть вивчати цей предмет вже в четвертому класі. Дорослим же залишається орієнтуватися на самоосвіту. І починати його краще всього з розуміння деяких основних понять церковної історії, наприклад, з уявлення про те, що таке церковний собор.
Інструкція
Церковний собор — це зібрання вищих ієрархів церкви, на якому обговорюються та вирішуються питання, пов’язані з церковною доктриною і особливостями релігійних практик. Також під час цієї наради можуть бути винесені дисциплінарні та інші рішення щодо священнослужителів.
Найбільш відомі так звані Вселенські собори, на яких були визначені основи вчення і практики сучасного християнства. Вони отримали таку назву тому, що проводилися за участю всіх церков. З відділенням православ’я від католицизму ні більше не могли проводитися. Усього Вселенських соборів було сім. Перший з них відбувся в 325 році в Нікеї. На ньому був прийнятий «Символ віри» — визначальні положення християнської релігії, також було визначено час святкування Великодня — одного з головних християнських свят. На наступних соборах було сформульовано вчення про Трійцю — один з найбільш дискусійних аспектів раннього християнства, а також була визначена можливість шанування ікон. Собори також виносили свої рішення щодо засудження різних єресей — відхилень від офіційного віровчення.
Крім загальновизнаних усіма церквами Вселенських соборів були й інші, так звані «розбійницькі». Вони проводилися прихильниками різних єресей для виправдання свого розуміння християнства. Вони не отримали статус офіційних, так як не були визнані іншими християнськими церквами.
Практика соборів продовжилася і після поділу церков. Наприклад, останній католицький собор був проведений у Ватикані в 1965 році і закріпив таке важлива зміна, як дозвіл використання національних мов під час богослужіння. До цього всі проповіді й служби велися тільки на латині.
Загальні собори православних церков не збиралися з XIV століття, тим не менш, деякі представники Російської православної церкви заявляли про те, що їх відновлення необхідно. Помісні собори ж Руської православної церкви збираються регулярно. Вони служать насамперед для обрання нового патріарха. Наприклад, на останньому Собор 2009 року патріархом став митрополит Смоленський Кирило.
