Що таке дитинство

Що таке дитинство

Кожна людина має загальне уявлення про дитинство. Адже немає дорослого, який би не був колись дитиною. Однак коли приходить час ставати батьками, майбутні мами і тата або роблять зі свого дитинства однозначні висновки, або взагалі бояться міркувати самі і покладаються лише на поради педагогів-професіоналів. А щоб відчувати себе впевнено, потрібно знати відповідь на питання, що таке дитинство і які завдання особистість вирішує в цей період життя.

Інструкція

  1. Дитинством в більшості країн вважається період від народження до 18 років. Дитинство — поняття психологічне, адже біологічна зрілість у окремих людей може наступати вже в 13-14років. У цей період відбувається підготовка майбутнього члена суспільства до повноцінної життєдіяльності в ньому. У цей час закладається фундамент для розвитку емоційної сфери та інтелекту, а також уміння гармонійно взаємодіяти зі структурами, що існують у суспільстві. Межі часових періодів розмиті і дуже індивідуальні, деякі стають психологічно зрілими тільки до 28-30 років. Але це відноситься до крайності, існують середньостатистичні норми і характерні для всіх дітей кризи.
  2. До одного року дитина отримує базові поняття про світ і дуже важливу установку на довіру, або недовіру світу. Тому матері треба бути поруч з дитиною до року, незважаючи на всю значимість її професійної діяльності. Якщо жінка хоче мати емоційно здорового та інтелектуально відкритого світу дитини, їй потрібно пожертвувати хоча б рік малюкові.
  3. Від року до трьох дитина формує свої перші практичні навички, це не тільки вміння себе обслужити. Деякі малюки вже в цьому віці здатні впливати на настрій навколо себе, одні більш здатні до тонких ручним рухам, інші вміють будувати відносини, а треті — відмінно справляються з конструктором. Здібності різні, але саме в цьому віці людина вчиться формувати свою побутову середу, вирішувати нагальні завдання. Якщо інформації зі сфери здібностей недостатньо на цьому етапі, на наступних етапах людина відчуватиме себе нездатним вирішувати повсякденні завдання (саме для його типу особистості).
  4. У три роки дитина раптом стає примхливим, його важко заспокоїти і зрозуміти, чого він хоче. Справа в тому, що він ще сам не розуміє, що йому потрібно. І намагається досвідченим шляхом з’ясувати, яка інформація стимулює його психіку. Комусь необхідні яскраві емоції, комусь — чіткі формулювання й інструкції. Одним потрібні нові можливості та загадки, іншим — цікаві події, це залежить від психотипу. У цьому віці закладається мотивація дитини, тому капризи потрібно стійко терпіти і не намагатися забороняти. Наслідки заборон дуже сумні — формується людина, яка нічого не хоче, і ніщо йому не цікаво.
  5. У 13-14 років настає наступне серйозне випробування — криза соціалізації. Людина раптом розуміє, що є ще й навколишній світ, вимогам якого необхідно відповідати. До цього дитина живе особистими інтересами у своєму світі. Маленькі діти не жорстокі — вони просто не бачать себе очима суспільства. А в 13-14років у молодої людини «відкриваються очі» і він починає розуміти, що від суспільства не втечеш. Батько повинен стати для нього толерантним і тактовним наставником правил, прийнятих у суспільстві. Часто діти не довіряють батькам і шукають порадника на стороні. Тому варто докласти зусиль, щоб стати головним авторитетом для підростаючого дитини.