Що таке гуманізм

Що таке гуманізм

Прийнято вважати, що гуманізм — це любов до людини, визнання первинним загальних для кожної людини цінностей, шанобливе ставлення до кожного члена суспільства, не звертаючи уваги на його віросповідання і національну приналежність. Однак це розуміння занадто спрощено.

Інструкція

Такі міркування про гуманізм не зовсім справедливі. Варто задатися відповіддю на таке питання: чи правильним буде наше сприйняття образу слона, якщо ми спробуємо скласти його на підставі поданого нам описи тільки його хобота? Швидше за все, що ні. Ось також йде і з гуманізмом — всі словники, та й якщо взяти будь-якої людини зокрема, дають визначення по суті вірне. Гуманізм дійсно можна сприймати як теорію про життя, пройнятої чеснотою і повагою до гідності кожної людини і турботою про добробут людей. Все вірно, але цього замало. Подібне визначення гуманізму занадто звужені, однобоко й поверхово.

Насправді ж гуманізм — це не тільки теорія, а й сама справжня практика суспільного життя і життя окремих індивідуумів — стрижень і рушійна сила духовного розвитку та науково-технічного прогресу людського суспільства.

І, звичайно ж, гуманізм — це основа всіх прав людського соціуму: економічних і культурних, політичних і цивільних.

Гуманізм — це не тільки світогляд. Саме пряме відношення до нього має матеріально-технічний і соціальний прогрес. Суспільство має бути відкрито для сприйняття змін та інновацій, мати зацікавленість у діяльності вчених і винахідників і втіленні в життя їхніх задумів та ідей. Таке суспільство називається громадянським, в разі ж, якщо воно опирається розвитку, його називають традиціоналістських.

Гуманізм виявляє в людині найкраще, і прагне зробити це краще надбанням всіх. Тому один з основних принципів гуманізму — кожна людина володіє гідністю, яке гідно поваги та і його слід захищати. Все, що роз’єднує людей, різні бар’єри і забобони відходять на задній план, коли в дії вишезаявленние принципи. Ось чому стверджують, що гуманізм — нерозривна єдність наукового бачення світу, позитивного стилю мислення, людинолюбства і практики творення культурних цінностей.

Гуманізм зародився в епоху відродження в процесі боротьби з феодальної і релігійної догматикою. Особливого поширення гуманістичні ідеї мали в Італії — Дж. Боккаччо, Лоренцо Балла, Ф. Петрарка, Мікеланджело, Пікоделла Мірандола, Леонардо да Вінчі, Рафаель та ін В інших європейських країнах можна виділити діячів Реформації — французи М. Монтень, представники Іспанії Ф. Рабле, Л. Вівес, М. Сервантес, великі німецькі гуманісти У. Гуттен, А. Дюрер, У. Шекспір, Ф. Бекон (Англія). Надалі ідеї гуманізму зазнали свій розвиток в період буржуазних революцій і різних відточуються, еволюціонують до цього дня.