Що таке квн

Що таке квн

Здається, лише бабусям і дідусям можна не пояснювати, що ж таке КВН. Ні, не «Клуб веселих і кмітливих», заснований в 1961 році, а той самий «купив — включив — не працює», що вперше з’явився в році 1949. Мова йде про перший в Радянському Союзі народному телевізорі власного виробництва.

Інструкція

Винахід «Спосіб електричної передачі зображень на відстань» в радянських документах датувалося ще 1907 роком, але через революції і двох світових воєн розробка телевізора, доступного будь-якому громадянинові СРСР почалася лише в 1944 році в Ленінграді. Ще чотири роки знадобилося розробникам принципово нового пристрою для створення прототипу і налагодження потокового виробництва.

Заповітні для мільйонів сімей букви КВН означають «Кенігсон — Варшавський — Миколаївський» — це прізвища інженерів — основних творців першого масового радянського телевізора. Справедливості заради потрібно відзначити, що телевізори в СРСР були і до КВН. Приміром, в 1932 році в країні з’явився Б-2 — дивний пристрій з грізною назвою, екраном розміром з поштову марку, телефонним диском для перемикання хвиль і відсутністю динаміків. З 38-го у всіх партійних бонз в квартирах стояли ТК-1 — радянські телевізори, зібрані за американськими кресленнями та ліцензіями. Ще були і ВРК, і АТП-1, і 17ТН-1, але всі вони були дорогими, рідкісними і за межами Москви і Ленінграда практично недоступними. КВН став справжнім народним апаратом, всього за пару-трійку середньостатистичних зарплат доступним і робітнику, і колгоспниці.

Перші «говорять ящики» з літерами КВН зійшли з конвеєра в місті Олександрівську Володимирській області в кінці 1949 року, а тому отримали офіційну назву КВН-49. Народні гумористи тут же охрестили його «Купив — включив — не працює», і взагалі-то небезпідставно.

Перший КВН виявився неймовірно примхливою і складною в настройці штукою, що важить майже 30 кілограмів і містить в собі майже два десятки крихких ламп. Брав він усього три канали, а розміри кінескопа становили всього 14 сантиметрів на 10,5 сантиметра! Зате дерев’яний корпус біля телевізора вийшов масивним і досить помітним в інтер’єрі. Ще більше місця в квартирах займали спеціальні лінзи, заповнені водою або гліцерином. Ці акваріуми працювали як звичайні збільшувальне скло і ставилися перед КВН для того, щоб екран став трохи більше — перед телевізорами збиралися не тільки сім’ями, а й дворами, комунальними квартирами, цілими селами.

Незабаром після КВН-49 на світ з’явився КВН-49-А, основними відмінностями з оригіналом за проханнями трудящих стали більш чіткий кінескоп і допрацьована схема електричного кола. Звук, правда, залишав бажати кращого. Так, доопрацювання за доопрацюванням, модернізація за модернізацією, заводи Радянського Союзу випустили цілих сім родин КВН.

Потім були й інші телевізори. Повноправним наступником КВН вважається телевізор «Рекорд», що випускається і до цього дня, але не з ним пов’язують телефікації всієї країни, і не їм так захоплювався товариш Сталін. КВН — родоначальник не тільки сучасного масового телевізора, але й телебачення в цілому, оскільки без поширеності не було б і аудиторії.