Що таке лексика

Що таке лексика

У перекладі з грецької слово «лексика» означає «те, що відноситься до слова». У сучасному світі лексикою називають словниковий склад якогось мови, а також словник будь-якого письменника чи навіть окремого літературного твору. Можна говорити і про лексику конкретної людини або групи людей.

Інструкція

Вивченням лексики займаються різні науки. Словниковий склад мови або діалекту — предмет вивчення лексикографії та Марію. Стилістика і поетика вивчають словники окремих письменників і конкретних творів.

Лексика — основна складова частина будь-якої мови. Саме вона дозволяє називати предмети тільки їм притаманними іменами, що і робить можливим розуміння. Вона передає відомості про різні об’єкти і діях, і це дозволяє зберігати і накопичувати знання, а також передавати їх наступним поколінням.

Лексикою будь-якої мови називають весь її словниковий запас, незалежно від того, наскільки часто вживається те чи інше слово. Словник може бути активним і пасивним. Активна частина — той запас слів, яким постійно користується більшість населення або окрема людина. Вони використовуються в усній і письмовій мові. Це переважна більшість слів сучасної мови, не є професійними термінами, архаїзмами і т. п. Крім активної частини, є ще пасивна. Стосовно до окремої людини це ті слова, які він розуміє, але в мові з тих чи інших причин не вживає. Якщо ж говорити про мову взагалі, то пасивна лексика являє собою технічні та вузькопрофесійні терміни, історизму, архаїзми і цілий ряд інших словникових груп.

Лексика являє собою досить складний «організм». Всі слова між собою пов’язані як за формою, так і за змістом. Деякі з них мають лише одне значення — і в цьому випадку говорять про однозначних словах, але є і багатозначні. Інші — збігаються за звучанням і написанням, але ніяк не пов’язані один з одним ні за значенням, ні за походженням. Їх називають омонімами. Є схожа на омоніми група, в якій написання і звучання збігаються в значній мірі, але все ж не повністю. У цьому випадку говорять про паронімів. Синоніми близькі за значенням, але можуть бути дуже далекі один від одного за формою. Значення антонімів прямо протилежні, і за формою вони теж не збігаються.

Слова кожної мови діляться на тематичні групи — точно так само, як діляться на них і самі предмети або явища. Наприклад, в тематичну групу «посуд» входять слова «чашка», «гуртка», «ложка», «тарілка» та інші, теж позначають предмети, за допомогою яких людина готує їжу або якими він користується за столом. Деякі слова можуть входити в кілька тематичних груп. Походження у них спільне, але функціональне призначення предметів — різне.

Словниковий запас будь-якої мови дуже неоднорідний за своєю емоційним забарвленням. У ньому обов’язково є нейтральні слова, які позначають предмет чи дію взагалі. Але обов’язково присутні і їх синоніми, що дозволяють висловити ставлення мовця. Губи можуть назвати устами або, наприклад, коржами. Перше значення — нейтральне, і саме воно вживається в переважній більшості випадків. Слово «уста» відносяться до піднесеної лексики, «високого штилю». «Коржики» — приклад низової розмовної лексики.

Окрему групу становлять ідіоми-вирази, які позначають стійкі поняття. Значення їх зазвичай не відповідає значенням входять до них слів. Ця частина словникового запасу є предметом вивчення фразеології.

Словниковий запас будь-якої мови не є чимось застиглим. Він постійно поповнюється й розвивається. Назви предметів чи явищ утворюються одночасно з самими об’єктами. Дуже часто вони приходять з інших мов разом з предметами. Наприклад, в XVIII-XIX століттях у російську мову прийшло дуже багато слів з французької. В кінці минулого століття почалося бурхливе проникнення англійських слів. Східні мови, грецьку та латину теж зробили помітний вплив на російську мову. І такі взаємні впливи спостерігаються практично у всіх живих говірками.

Досить великий вплив на розвиток лексики надає професійна термінологія. До якогось моменту вона є пасивною частиною мови, але може стати і його активної складової. Так сталося, наприклад, з комп’ютерною термінологією, яка спочатку була долею виключно програмістів, а тепер нею користуються навіть дошкільнята.