Що таке літературна мова

Що таке літературна мова

Літературна мова — це форма національної мови, закріплена нормативно і повсюдно використовується в усіх значущих структурах мовної діяльності: в офіційних документах, книгах та періодичних виданнях, у сфері освіти, а також в повсякденному спілкуванні.

Інструкція

  1. Літературна мова в широкому сенсі розуміється як стійка форма, загальновживаним певною групою людей. Ознаками літературної мови є стабільність і нормативна закріпленість, загальнообов’язковість для всіх членів мовної групи, а також наявність сформованих стилів. Як вища форма національної мови, літературна мова складається протягом тривалого часу, проходячи обробку «професіоналами» слова — письменниками, авторами письмового та усного спадщини.
  2. Сьогодні літературним називають національну мову, однак, в епоху феодалізму в якості писемної мови (у книгах, релігійних текстах, документах) використовувалися запозичені мови (найчастіше зовсім іншої структури, ніж усні форми). Так, країни Європи використовували латину, південні та східні слов’яни — старослов’янська, японці та корейці — класичний китайський. Поступово в якості письмових мов стали використовуватися національні мови, насичені діалектизмами (продуктами локальних мовних практик). Прийшовши в офіційні канцелярські установи, норми мови поступово закріплювалися і стали правилами не тільки для письмовій, а й для усного мовлення.
  3. Деякі дослідники схильні пов’язувати становлення літературної мови виключно з письмовою традицією народу. Багато в чому це характерно для української національної мови, який спочатку сформувався в літературі, пізніше поширившись в публіцистиці, офіційно-діловий і повсякденної мови. Однак найчастіше серйозний вплив на формування норм надає багату спадщину усної народної творчості.
  4. Общеупотребительность і общезначімость основних норм відрізняє літературний (національний) мову від регіональних, професійних діалектів, жаргонів, які використовуються обмеженими групами носіїв. При цьому норма розглядається двояко. З одного боку, вона фіксує мову, нав’язуючи його носіям певний стандарт. З іншого, — мова являє собою продукт мовних практик, тому він знаходиться в постійному становленні, зміні.