Макрос — це певний об’єкт в програмі, який під час проведення обчислень замінюється на новий об’єкт. Новий об’єкт створюється визначенням макросу на підставі його аргументів, а потім виявляється стандартним чином.
Інструкція
- Написання макросів є досить складним завданням в порівнянні з визначенням звичайних функцій, тому що необхідно точно уявляти, що обчислюється на етапі розширення, а що — на другому етапі його перетворення. У багатьох програмах і програмних пакетах для офісного застосування при обробці макросів в автоматичному режимі виконується певна для кожного з них послідовність дій. Пропонується інтерфейс для запису нових і перезапису наявних.
- Застосовуючи макроси, можна на порядок прискорити роботу програміста з обраним додатком. Крім того що макрос виконує певний перелік команд, вбудованих в додаток, він також дає можливість обробляти зовнішні файли, робити завантаження і передавати необхідні файли за допомогою інтернету, допомагає читати і бажаним чином міняти налаштування в операційній системі. Зазвичай режим, в якому проводиться запис дій людини у вигляді макросу, дає тільки недопрацьований код, який згодом необхідно буде коригувати. Але і в цьому випадку макрос істотно знижує витрати часу, необхідного для того щоб виконати поточні операції.
- У програмуванні макрос — це спеціальне символьне ім’я, яке замінюється при його обробці процесором на певну послідовність інструкцій в програмі. Для кожної мови програмування є особливий синтаксис виклику макросів.
- Якщо обумовлений вираз не зручно вводити вручну, але можна створити його за допомогою програми, то максимально зручно зробити це з допомогою макросів. Вони надають можливість впроваджувати в певну мову програмування нові форми пропозицій, які не існували в цій мові раніше, але підходять для конкретної розв’язуваної задачі.
