Що таке натуралізм

Що таке натуралізм

Наслідки буржуазних революцій і бурхливий розвиток суспільного життя в більшості європейських країн на рубежі дев’ятнадцятого і двадцятого століть багато в чому поміняли погляди на багато концепцій, що існували тоді в мистецтві, філософії та соціальної науці. Це призвело до появи течії реалізму, яскраво відбилася в творах письменників, живописців, драматургів.

Інструкція

Натуралізм як термін увійшов у вжиток у другій половині дев’ятнадцятого століття. Він утворений від французького слова naturalisme, яке, в свою чергу, походить від латинського naturalis, що означає «природний» чи «природний». Натуралізмом прийнято називати протягом або концепцію в якій або з областей наукової або творчої діяльності. Так, сьогодні виділяють течії натуралізму в літературі, живопису, театральному мистецтві, а також у філософії і соціології.

У філософії натуралістичне напрям характеризується наявністю центральної концепції, за якою пошук причин явищ, пояснення будь-яких процесів і законів (як матеріального, так і нематеріального світу) ведеться виключно з позиції існування природи як універсальної сутності, яка зумовлює все. Зокрема, всі соціальні явища й аспекти життя людини пояснюються впливом «природного принципу» (наприклад, інстинктів). В даний час у філософії виділяють напрями онтологічного (питання принципового існування об’єктів або явищ), епістемологічного (питання віри, що походить від знання), семантичного (природа смислів) і методологічного (прийоми, методи, способи одержання філософських знань) натуралізму.

Натуралізм в соціології багато в чому перегукується з відповідним філософським течією. У загальному значенні соціологічний натуралізм наказує домінуючий вплив на соціальні процеси природного аспекту. Класична форма даної течії — редукціонізм, пояснює всі соціальні явища впливом біологічних або фізіологічних факторів. Втім, альтернативний напрям, заснований на роботах Еміля Дюркгейма, привносить в науку поняття соціальної природи, не зводячи все до простої фізіології.

Натуралізм в мистецтві, переважно в літературі, живопису та сценічній творчості, особливо сильно проявився в кінці дев’ятнадцятого і початку двадцятого століть. Загальною рисою даних течій було якомога точніше, неупереджене, реалістичне і навіть фотографічна відображення існуючої дійсності. Так, літературні романи реалістів того часу часто викликали шок в аристократичній і інтелігентському середовищі, оскільки рясніли сценами побуту маргінальної частини суспільства, відтворюючи її манеру і лексику спілкування. Натуралістична живопис і театр слідували тим же канонам, відображаючи часто повсякденний побут селян і робітників.