Більшість носіїв мови з дитинства знайомі з прислів’ями та приказками — короткими і точними висловами, які іноді дозволяють красиво і яскраво виразити або підтвердити свою думку. Існують цілі збірники таких народних мудростей, деякі з яких залишаються на слуху, а інші поступово відходять у минуле.
Інструкція
Прислів’я — короткий і ємне вислів, що з’явилося в повсякденній мові і закріпилася в мові як сталого виразу. Ці твори малих форм народного усної творчості проходять через століття. Іноді носять повчальний, а іноді — іронічно-жартівливий характер. Висловлювання без повчального змісту класик вивчення народної творчості Володимир Іванович Даль називав «приказками», тобто якимось побічним жанром.
Класична робота по прислів’ям і приказкам Володимира Даля була опублікована в 1862 році. Частково дослідник спирався на існуючі раніше письмові збірники (Княжевича, Янькова і т.д.), велика частина ідіом була записана ним особисто в бесідах з сільськими жителями — основними носіями культури усної народної творчості.
Все різноманіття спадщини усної творчості народу можна умовно розділити на кілька смислових категорій (вирази, пов’язані з конкретними областями дії, наприклад, сільським господарством). Володимир Даль у своїй докладній класифікації виділив 189 таких категорій. Деякі прислів’я є висловлювання в прозі, інші мають ознаки віршованого тексту (риму і розмір). У цілому побудова народних афоризмів відрізняє сильна стислість сенсу в точну метафору.
Найбільш близька форма усної народної творчості — приказка. Відмінність цих жанрів полягає в тому, що прислів’я являє собою закінчену думку, а приказка — фразу, яка може стати частиною пропозиції. Наприклад: «Без праці не виймеш і рибку зі ставка» — це прислів’я, а «чужими руками жар загрібати» — приказка (вислів буде закінчено, якщо оратор додасть «Він любить …»).
Прислів’я (як і інші ідіоми) дуже важкі для перекладу. При цьому в мовному спадщині різних народів нерідко зустрічаються аналогічні стійкі фрази. При художньому перекладі тексту прийнято не буквально переводити прислів’я, а підбирати аналог з іншої мови. Стійкі вирази, що не мають аналогів в інших мовних середовищах, найчастіше є тонким вираженням національного менталітету і культурної самобутності народу.
