Що таке притча

Що таке притча

Притча з давніх часів привертала увагу людей. Невеликі історії, що зберігали мудрість, передавалися від покоління до покоління. Зберігаючи дохідливість викладу, притчі пропонували людині задуматися про дійсний сенс життя.

Інструкція

  1. Притча — це невеликий повчальний розповідь в дидактико-алегорично жанрі літератури, що несе в собі моральну чи релігійну мудрість.
  2. Притча за своїми основними ознаками дуже схожа на байку. Терміни «притча» і «байка» вживали, грунтуючись не стільки на жанрових відмінностях, скільки на стилістичної значущості цих слів. Притча — це твір більш високого «рівня», ніж байка, часто має занадто буденний і приземлений зміст.
  3. Притчі, як і байки, мали алегоричний характер. У них акцентувалася морально-релігійний напрям. При цьому природі і характерам людей додавалися узагальнені і схематичні риси. Притчами називали літературні твори, яким просто не підходило назву «байка». Крім того, байки мали закінчений сюжет, чого притча була часто позбавлена.
  4. У російській літературі термін «притча» найбільш вживаним до біблійних сюжетів. У X ст. до н. е.., згідно з біблійною легендою, цар Ізраїльського Іудейського царства Соломон дав життя притч, що входять в Старий Завіт. По суті своїй вони є вислови, які мають морально-релігійний характер. Пізніше з’явилися притчі у вигляді історій з глибоким змістом, що закінчуються моральним висловом для більш виразного розуміння суті. До таких творів можна віднести притчі, що входять в Євангеліє, а також й інші численні твори цього жанру, написані впродовж кількох століть.
  5. Притча — це цікавий повчальний розповідь. У неї є одна особливість, яка притягує увагу читача і дуже точно її характеризує. Істина в ній ніколи «не лежить на поверхні». Вона відкривається кожному в потрібному ракурсі, тому що люди всі різні і знаходяться на різних етапах свого розвитку. Сенс притчі розуміється не тільки розумом, а й почуттями, усім єством.
  6. На рубежі XIX-XX ст. притча не раз прикрашала твори письменників того часу. Її стильові особливості дозволяли не тільки урізноманітнити описовість художньої прози, зображення характерів героїв творів і сюжетну динаміку, але й привернути увагу читача до морально-етичного змісту творів. До притчі не раз звертався Л. Толстой. За кордоном з її допомогою висловлювали свої філософські та моральні переконання Кафка, Марсель, Сартр, Камю. Жанр притчі до цих пір викликає безсумнівний інтерес і у читачів, і у сучасних письменників.