Що таке ренесанс

Що таке ренесанс

Слово Ренесанс веде своє походження від італійського Rinascimento і французького Renaissance, що в перекладі в обох випадках означає «відродився», «заново народжений». У російській мові більш поширений аналогічний ним термін «Відродження». Так називають особливий культурно-історичний період у розвитку ряду країн Західної Європи, що склався на кінець Середніх віків і проіснував до епохи Нового часу.

Інструкція

Хронологічно Ренесанс охоплює часові рамки початку XIV — останньої чверті XVI століть. В Англії та Іспанії період епохи Відродження тривав аж до початку XVII століть. Найхарактернішою рисою епохи Ренесансу є особливий тип культури, що сформувався на принципах антропоцентризму і кардинально відрізняється від вираженої релігійності культури Середньовіччя.

Саме поняття «Ренесанс» («Відродження») вперше зустрічається вже в роботах знаменитого італійського гуманіста XVI століття Джорджо Вазарі і передбачає якийсь розквіт, стрибок у всіх сферах життя суспільства і, в першу чергу, в сфері культури. Сучасне ж значення, як назва історичної епохи, цей термін набув у XIX столітті, завдяки роботам французького історика Жюля Мішле.

Формування нової культурної парадигми в Італії XIV століття було тісно пов’язане з бурхливим зростанням кількості незалежних міст-республік. Цей історичний процес дозволив вийти з тіні станам, раніше практично не залученим в феодальні відносини: міським ремісникам, торговцям, банкірам, майстровим. За своїм характером культура Ренесансу — це міська культура, чужа ієрархічної релігійній системі цінностей, характерної для Середніх століть. Спроби протиставити щось домінуючою схоластичної культурі церкви привели до формування світогляду гуманізму, що спирається на ідеали античності.

Найпотужніший поштовх для розвитку культури Ренесансу дало поява друкарства в XV столітті. Масове поширення друкованих книг дозволило зробити твори античних філософів доступними для широких кіл населення. У європейських містах почали активно утворюватися світські центри науки і мистецтва.

Масовий інтерес до античної культури породив нові форми у всіх видах мистецтва: архітектурі, живопису, скульптурі, літературі. Новим головним об’єктом мистецтва стала людина з усіма його пристрастями й переживаннями. У філософських роботах мислителів-гуманістів описувався ідеал нової вільної, гармонійної і всебічно розвиненої особистості — так званий «універсальний» людина. Одним з найяскравіших представників даного світогляду був геніальний італійський художник Леонардо да Вінчі. Подання про безмежні можливості волі і розуму людини, її богоподібного відображено в роботах багатьох філософів того часу. Зокрема, знаменитий філософ-пантеїст, послідовник ідей М. Коперника, — Джордано Бруно висунув ідею «героїчного ентузіазму», властивого істинно творчої, гармонійної особистості, здатної створювати довкола себе за власним розумінням.

Культура Ренесансу породила цілу плеяду геніальних художників і мислителів, що зробили величезний вплив на весь наступний розвиток західноєвропейського суспільства. Багато філософських та наукові ідеї, створені в той історичний період, не втратили свого значення і в наші дні, а прекрасні твори мистецтва, як і раніше є об’єктом захоплення і гордості багатьох народів.