Стилістика — специфічний розділ лінгвістики, який вивчає розмовні норми різних мов і їх історію. У школі цей розділ мовознавства вивчається на уроках розвитку мовлення з п’ятого по одинадцятий класи.
Інструкція
Під стилістикою розуміється один з розділів лінгвістики, який займається вивченням стилів мови, також він описує його норми і правила використання його літературної різновиди в різних комунікативних ситуаціях. У широкому сенсі предметом вивчення стилістики є мова, але цю науку від схожих на неї відрізняє інший погляд на досліджуване явище і інший підхід до правил його використання. В першу чергу цей погляд звернений до складнощів комунікації в суспільстві.
Серед головних предметів вивчення стилістики виділяють систему синонімів у мові та її здібностей на різних рівнях (лексика, морфемика, морфологія і т.д.). Існує також історична стилістика, яка займається історією лінгвістичних норм у різні періоди життєдіяльності людства.
Ця наука відрізняється від інших тим, що вона формує групи матеріалу в мові по особливому принципом, мало зачіпаючи інші розділи лінгвістики. Сьогодні вона вивчає групи компонентів мови, які є стилістично забарвленими, і відносяться до різних стилів, а також формуванням норм конструювання текстів на основі подібних компонентів.
Окремо стоїть підрозділом даної наукової області є стилістика художнього мовлення. Вона займається вивченням стилістичних функцій засобів однойменної літератури, а також виявляє в ній прийоми синтезування комунікативних та естетичних принципів мови. Важливий пласт дослідження в цій галузі стилістики — манера письменника, його індивідуальний стиль.
Основоположниками стилістики називають М.В. Ломоносова, А.А. Потебню, А.Н. Веселовського, саме в їхніх роботах простежуються перші елементи даної науки. Повноцінне формування цього розділу лінгвістики відбулося на початку двадцятого століття. Величезний працю в розвиток стилістики російської мови внесли В.В. Виноградов, Л.В. Щерба, В.М. Жирмунський, Г.О. Винокур та інші.
