Термін «теза» походить від грецького слова, що буквально означає «стан», «постанова закону». Тезою називається філософське, наукове або богословське твердження, положення, а також частина музичного або віршованого твору.
Інструкція
Цей термін особливо ретельно вивчався і придбав глибокий сенс у другій половині XVIII століття. У 1769 році Іммануїл Кант досліджував антиномії — суперечності або протилежності в людському розумі. Філософ звернув увагу на те, що про світ як сукупності буття можна висловлювати суперечливі судження, і вони будуть однаково правдоподібні. Так, наприклад, можна сказати, що світ ділимо до нескінченності або неподільний взагалі; що він підпорядкований закону причинності або абсолютно вільний; що світ з’явився з волі випадку або цьому була першопричина. Кожне з таких суджень можна було філософськи довести. Таку пару, що складається з твердження і його протилежності, Кант назвав тезою і антитезою і стверджував, що неможливо вирішити це протиріччя.
Цю думку розвивав Иоган Фіхте — він додав до понять «теза» і «антитеза» ще один — Синтезіс. Вчений визначив, що судження бувають трьох родів. Перші називаються тетіческімі — це теза, яка береться сам по собі, без порівняння з іншими. У антітетіческіх судженнях проводять порівняння і протиставляють тези антитеза. У синтетичному судженні шукається тотожність між тезою і антитезою, і в результаті Синтезіс стає новим тезою — відправною точкою для нового процесу міркування. Пізніше цей прийом взаємопов’язаності і «переродження» тез Георг Гегель поклав в основу вчення про діалектичний принципі.
В області наукових робіт слово «теза» трактується дещо простіше, ніж у філософських теоріях. Так називаються основні положення лекції, доповіді, дослідження і т.п. Такі тези повинні бути сформульовані коротко і ємко. При виділенні основних думок повідомлення важливо дотримати пропорцію між лаконічністю тези і його смислової наповненістю. У текст тези не входить його доказ, але кожен з подібних тверджень має бути доказовою (аргументи наводяться в повному тексті роботи або виступу). При складанні тез потрібно звертати особливу увагу на терміни та формулювання. Адже в подальших міркуваннях автор відштовхується від чіткого сенсу, вираженого тим чи іншим терміном.
У музиці тезою називають певну частину такту — ударну. В античному віршуванні цим терміном позначався фрагмент вірша. На цій ділянці не було ритмічного наголоси, і в поєднанні з сильними складами такі тези утворювали ритм твору.
