Як читати фонетичну транскрипцію


 

Фонетичної транскрипцією називається графічна запис звучання слів, де кожен звук зафіксований окремо. У фонетичної транскрипції вживаються квадратні дужки на відміну від фонологічної, в якій запис здійснюється в косих дужках.


Інструкція

  1. Перед використанням фонетичної транскрипції пам’ятаєте, що в російській мові одна буква може означати два звуки («їжак») або, навпаки, дві літери — один звук («вантажник»), в транскрипції ж для кожного звуку є свій знак ([jош], [груш ʲ ː ьк]).
  2. Позначайте м’якість приголосного знаком апострофа ([мат ʲ]), крім того, м’якість непарних м’яких приголосних [ш ʲ ː] і [ч ʲ] в транскрипції завжди позначається цим же знаком. Існує виняток — це запис м’яко приголосного [j], при ньому апостроф не ставиться.
  3. Відзначайте обов’язково наголос; в транскрипції це обов’язковий знак, коли в слові більше одного складу.
  4. Пам’ятайте, що, згідно орфографічним правилам, буква в письмовій мові іноді не передає звук, вимовляє в слові («бічний»), транскрипційні же звук має одне правило — точно зафіксувати вимовний звук ([б'кавој]).
  5. У письмовій мові відсутнє спеціальне позначення для ненаголошених голосних. У слові «олівець» голосний звук «а» пишеться однаково, як під наголосом, так і без нього, незважаючи на те, що він вимовляється по-різному (в ненаголошеній складі коротше й слабкіше). У фонетичної транскрипції для ударних і ненаголошених голосних є свої звуки ([к'рандаш]).
  6. Позначайте звуки, які зазнали кількісну редукцію, тими ж знаками, що й ударні звуки, але без знака наголосу. Для написання скорочених голосних, які втратили внаслідок цього своє особливе якість, використовуйте не тільки знаки, які прийняті для позначення інших голосних, а й спеціальні знаки [ь] (ер) і [ь] (ерь).
  7. Вживайте в фонетичному листі при тривалості приголосних звуків («каса») двокрапка праворуч від звуку ([с ː]) або горизонтальну риску ([кас̅а]).
  8. Пишіть разом службові частини мови (прийменники, сполучники, частки), які вимовляються злито з іншими словами («в школу» [фшколу]).
  9. Отже, в фонетичної транскрипції словом є єдине ціле, що складається з послідовності складів, з єдиним організаційним центром — ударним складом.