Як написати нарис

Як написати нарис

Нарис — один з найцікавіших жанрів. Він існує на стику журналістики та літератури. На жаль, більшість школярів і студентів пишуть нариси так, як писали б твори або статті для шкільної газети, хоча цей жанр набагато складніше. Філологи виділяють в нарисі три компоненти: соціологічний, публіцистичний і образний.

Інструкція

  1. Соціологічний. У нарисі повинні бути порушені соціально важливі теми. Припустимо, це підліткова злочинність. Автор досліджує цю проблему, і нарис — підсумок цього дослідження. Так, наприклад, нарис може включати в себе цифри статистики: кількість колоній для неповнолітній, чисельність малолітніх злочинців, кількість злочинів скоєних підлітками. Але забивати нарис сухими цифрами не можна. Вони лише надають йому серйозність. Це опора для художнього оповідання.
  2. Публіцистичний. Мається на увазі, що автор повинен спиратися на факти, будувати логічні висновки, ясно позначати свою авторську позицію, тобто він працює, як журналіст. Саме тут широка проблема підліткової злочинності повинна бути конкретизована. Наприклад, автор може досліджувати причини, за якими підлітки стають злочинцями (неблагополучні сім’ї, відсутність дозвілля). Може, дізнатися більше про механізми допомоги підліткам, що потрапили в біду (телефони довіри, їх робота). Автор документального нарису, як і журналіст, може провести один день з працівником комісії у справах неповнолітніх. Хороший нарисовець — великий знавець життя.
  3. Художній. Автор нарису створює яскравий опис, виводить на перший план героїв свого нарису — найбільш типових героїв таких ситуацій. Він повинен позначити їх взаємодію. Наприклад, можна описати, як інспектор ПДН приходить в неблагополучну сім’ю, і дитина майже з ненавистю дивиться на офіційна особа. Якими б батьки не були, він їх любить. Та й світ вуличного криміналу для запущеного підлітка ближче, ніж представник закону. Герой чи ситуація в нарисі завжди підпорядковані авторської завданню відобразити будь-яку проблему.
  4. Перш ніж писати нарис треба накидати його структуру: позначити соціальну проблему, проаналізувати, як вона вирішується, зв’язати авторські міркування з характерами найбільш яскравих персонажів. Тобто композиційно нарис повинен пов’язувати розмиті цифри статистики з реальними життєвими драмами, зведення кримінальної хроніки з очима дитини, чийого батька питущого суд позбавляє батьківських прав. Починати нарис можна як з художньої замальовки: «Щуплий хлопчик у величезних кирзових чоботях і заношеному пуховику стоїть біля магазину і жалібними очима дивиться на проходять покупців …» Можна з опису місця існування: «У цьому селищі спиваються вже до тридцяти років …». А можна почати з соціології і статистики: «Кількість сільських шкіл …».
  5. Фахівці виділяють до 50 жанрів жанрових різновидів нарису. Наприклад, документальний (реальні люди в реальних подіях), белетристичний (ситуація типова, але персонажі вигадані). Портретний увазі типового представника середовища. Через портрет ринкового торговця читач отримує уявлення про світ, в якому він живе. Нарис може бути подорожнім. Це всім відомі записки автостопників і туристів. Нарис може бути і негативним, і позитивним, де малюються герої, котрі долають життєві негаразди і допомагають іншим, або підприємства, які знайшли свій шлях до процвітання. І автору важливо зрозуміти і передати читачам рецепт успіху. Нарис тим і цікавий, що майже не обмежує фантазію автора і його цікавість.

Зверніть увагу

Якщо в нарисі присутні елементи діалогу, то мова героїв повинна нести відбиток їх соціального середовища. Так, наприклад, безпритульний говорить слово «тьотя» і не говорить «жінка». Автор має право коригувати мова, якщо герої спілкуються інвективами.

Корисні поради

Потрібно уникати сухих казенних фраз і мовних штампів. І читати Антона Чехова та Володимира Гіляровського. Гіляровський — один з блискучих очеркистов і журналістів XIX століття.