Одні батьки незадоволені тим, що їхня дитина надто агресивний, інші — зайвої миролюбністю і добротою. Особливо часто від тат можна почути і такі скарги: зростає серпанкові панянка якась, не вміє дати здачі, забрати відібрану іграшку, а життя — така жорстока, виживає сильний, в ній слабкий приречений. Але ця думка батьків. Як навчити дитину поводитися в критичній ситуації і постояти за себе? Врахуйте, що для початку не менш важливо примусити батьків адекватно оцінювати конкретну обстановку і реакцію свого чада.
Інструкція
- Чи впевнені ви в тому, що не перебільшуєте проблему? Важливо розділяти два моменти: як сама дитина ставиться до цієї ситуації, і як реагуєте на неї ви, батьки. Запитайте себе: стан справ в реальності так само драматично з точки зору вашого сина чи доньки? Чи правда, що його принижують, ображають, утискають? Або ця ситуація нагадала вам щось із вашого власного дитинства, те, що колись пережили ви, якісь ваші давні образи, і ви мимоволі перенесли свої уявлення про життя на свою дитину?
- Чи не щепіть дитині ваші комплекси. Це прямий наслідок з того, про що йшлося вище. Вважаючи, що він відчуває приниження, батьки часто програмують в дітях комплекси неповноцінності. Чи не акцентуй дорослий увагу на якийсь несправедливості, малюк не став би так реагувати. Подратувати, відштовхнули, не прийняли в гру … Все буває під час дитячого спілкування. Зараз не дозволили грати, а через хвилин тридцять покличуть самі. Тебе відштовхнули, а через кілька хвилин ти відштовхнеш кого-небудь … У дитинстві образи легко переживаються і швидко забуваються.
- Вслухайтеся в те, що ви говорите дитині, які слова-образи ви використовуєте. Ми часто самі, своїми словами «програмуємо» життя чада. Ми говоримо: «життя жорстоке, і в ній необхідно жорстко пробивати собі дорогу». І дитина починає відчувати себе в оточенні ворогів. Світ величезний, а дитина в ньому малий, тому він не в силах боротися зі світом, а, отже не відчуває себе здатним перемогти, не відчуває себе захищеним. Звідси у одних дітей страхи, в інших — агресивна поведінка, витоком якого служить все той же страх перед світом. Пам’ятайте, що для повноцінного гармонійного розвитку дитині важливо вірити в те, що світ до нього доброзичливий. Звичайно, може зустрічатися зло, але добро має перемагати.
- Не називайте дитину «слабким» (навіть у думках). Це властиво деяким батькам, в основному татам. Дітлахи замикаються, замикаються в собі, тому що не можуть впоратися з невпевненістю у власних силах, та ще бояться накликати на себе невдоволення тата чи мами. І перестають розповідати батькам про свої переживання, почуття. А проблеми починають розростатися як сніжний ком, який все далі буде віддаляти дитини від світу.
- Маля поки не в силах захистити себе сам, тому захищайте його, але не до фанатизму. Не перетворюйтеся в тих, хто з будь-якого приводу влаштовують скандали у дворі, в садку, в школі … Але залишити дитину без захисту, а ще потім і дорікати його в слабкості — це найгірший вихід. Згодом він сам навчиться, накопичить у собі сили протистояти несправедливості і агресії, а поки дорослі зобов’язані допомогти йому розібратися в тому, що відбувається. Тут дуже важливо враховувати вік дитини.
- Необхідно вивести маленької людини з травмуючої ситуації. Якщо вашу дитину постійно ображають, поговоріть з вихователями або вчителями. При необхідності, переведіть його в іншу установу. Але тільки в крайньому випадку, «бігати» з садка в садок або зі школи в школу так само згубно, як і «замовчувати» проблему.
- Поспостерігайте за своєю дитиною: не провокує він сам агресію? Ви поговорили з вихователями або вчителями, змінили дитячий заклад чи школу, а ситуація залишилася. Можливо, справа не тільки в тих, хто оточує вашу дочку чи сина. По всій видимості, ваше чадо сама провокує таке ставлення до себе. А потім скаржиться на те, що його ображають. У цьому випадку потрібно вчити не здачі давати, а спілкуватися з дітьми, бути відкритим і доброзичливим.
