Як оформити спадщину за заповітом

Як оформити спадщину за заповітом

Спадкування за заповітом регулюється главою 62 Цивільного кодексу Російської Федерації. Основна перевага складання заповіту полягає у свободі заповіту, яка означає, що особа має право заповісти своє майно будь-яким іншим особам — з єдиним обмеженням, що стосуються обов’язкової частки в спадщині. При спадкуванні за законом майно розподіляється відповідно до встановленого в Цивільному кодексі порядком.

Інструкція

  1. Відповідно до цивільного законодавства, заповідач має право заповісти своє майно будь-яким особам, визначаючи частки спадкоємців у спадщині за своїм бажанням. Заповідач також має право позбавити спадщини кого-небудь із спадкоємців за законом, не вказуючи причин подібного позбавлення. В цілому, заповідач має право розпоряджатися тим, як він розподілить майно після своєї смерті, на свій розсуд, в будь-який момент змінювати або скасовувати заповіт.
  2. Існує лише одне обмеження свободи заповіту — норма про обов’язкову частку у спадщині. Якщо в сім’ї заповідача є неповнолітні або непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки та утриманці, то вони успадковують не менше половини частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.
  3. Заповіт необхідно скласти в письмовій формі і засвідчити у нотаріуса. Якщо ці вимоги не дотримані, то заповіт вважається недійсним (за винятком визначених у законі випадків настання надзвичайних обставин). У заповіті повинні бути зазначені місце і дата його посвідчення.
  4. У деяких випадках при складанні, підписання та посвідчення заповіту, а також при його передачі нотаріусу можуть бути присутні свідки (наприклад, коли заповідач не здатний пересуватися самостійно). Серед цих свідків не повинно бути:

    - Осіб, на користь яких складено заповіт, їх подружжя, дітей і батьків;

    - Інших нотаріусів;

    - Недієздатних і неписьменних осіб;

    - Осіб з такими фізичними вадами, які явно не дозволяють усвідомлювати істота, що відбувається;

    - Осіб не володіють мовою, якою складено заповіт, в повній мірі.
  5. У Цивільному кодексі існує норма про таємницю заповіту. Вона означає, що до відкриття спадщини ніхто не має права розголошувати відомості, що стосуються змісту заповіту, його вчинення, зміни або скасування. Це стосується насамперед нотаріуса, свідків, виконавця заповіту та інших осіб, які, можливо, могли бути присутніми при його підписанні, складанні, посвідченні або передачі нотаріусу. Заповідач також має право скласти заповіт, не надаючи при цьому іншим особам, у тому числі нотаріусу, можливості ознайомитися з його змістом — тобто, закрите заповіт. Воно повинно бути передано нотаріусу в присутності двох свідків у заклеєному конверті.