Найбільше розбіжностей у взаєминах між роботодавцем і працівником викликає заробітна плата. Для більшості людей оклад — основне джерело доходу, а для роботодавців — це значна стаття витрат на персонал. Роботодавець повинен правильно обгрунтувати та оформити утримання заробітної плати, інакше він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Інструкція
- Роботодавець може утримувати заробітну плату працівника тільки в трьох випадках:
- Якщо утримання із заробітної плати є обов’язковими;
- Утримання робляться з ініціативи роботодавця;
- Утримання робляться з ініціативи працівника. - До обов’язкових утримань ставляться ПДФО та відрахування, передбачені виконавчими листами. Утримання з ініціативи роботодавця виробляються в тому випадку, якщо працівник не відпрацював свій аванс, який був йому вже виданий, або співробітника були виплачені зайві гроші через лічильних помилок.
- Утримання провадиться роботодавцем і повинно бути відображено в розрахункових листах. Роботодавець зобов’язаний у письмовій формі сповістити працівника про підстави затримки і про її розмірі. Форма розрахункового листка затверджується керівництвом з урахуванням думки представників органу працівників фірми.
- У доповідній записці необхідно вказати точне підставу для відрахування з зарплати. При необхідності потрібно додати документ, що підтверджує помилку або факт видачі невідпрацьованого окладу. Якщо роботодавцю б завдано певної шкоди, то необхідно провести перевірку і визначити розмір завданої шкоди.
- Відсутність заперечень працівника оформляється шляхом зазначення пунктів «не заперечую», «дозволяю» і т.п. на відповідних документах. Розпорядження про вирахування не повинно вказувати збиток, який перевищує середній місячний заробіток працівника. Якщо відрахування з з / п виробляється за виконавчим документом, то віднімати можна не більше 50% окладу працівника.
Зверніть увагу Зверніть увагу
Правила про утримання із зарплати працівника прописані в ТК РФ, ст. 137. Обмеження розміру утримань встановлені в ст. 138 ТК РФ. Однак обмеження не поширюються на утримання, які виникають при виправних роботах або при відшкодуванні шкоди, заподіяної здоров’ю.