Як поминати покійних

Як поминати покійних

Християнська віра пронизана благоговінням перед обличчям вічності та підготовкою душі кожного християнина до суду Божу. Суть поминання покійного — це турбота про його душу в час кончини і в усі дні після смерті. При цьому пішов із цього світу людина вплинути на рішення долі своєї душі в іншому світі не зможе нічим. А ось поминання його близькими та рідними цю доля може змінити.

Вам знадобиться

Молитвослов
Церковні свічки
Милостиня

Інструкція

  1. Головне поминання покійних відбувається у церкві на божественної літургії і в замовних заупокійних молитвах, а саме на панахидах і літіях. Поминання замовляється в будь-якому храмі, наприклад, на сорок днів — сорокоуст, на рік — річне поминання. Церковне поминання дозволено здійснювати тільки по хрещеному покійному.
  2. Рідні та близькі покійного можуть щодня поминати його в своїх домашніх молитвах про блаженного упокоєння його душі. Домашня молитва за спокій є в кожному молитовнику — особливий збірник молитов, який можна придбати в кожному храмі. Крім того, молитися за померлих необов’язково «за книжкою», Бог почує і будь-яку щиру молитву, складену своїми словами. У домашній молитві можна перелічити всіх рідних і близьких, включаючи нехрещених, але віруючих людей.
  3. Щоб заспокоїти душу покійного і сприяти доброму рішенням її долі за труною, християни обов’язково здійснюють милосердні вчинки, займаються благодійністю, безкорисливою допомогою і діляться своїми благами в пам’ять покійного.
  4. У християнській церкві існує особливий звичай у дні поминання покійних: на богослужіння прийти в храм для молитви і принести милостиню за покійного. Це можуть бути самі різні продукти (за винятком м’ясних), які кладуться на переддень — Панахидний столик, а після служби лунають службовцям храму і всім нужденним з проханням вжити їх з молитвою за упокій вашого близького. Такий вид поминання прийнятий в християнстві з давніх часів.
  5. Як поминати покійних
    У дні поминання покійних слід по можливості відвідати кладовище. Робити це краще після молитви в храмі і заупокійної служби. На кладовищі можна запалити свічку, здійснити літію, прочитати акафіст. За необхідності прибрати могилу і мовчки згадати покійного. Християнська віра не вітає поминальні трапези над могилою, особливо неприйнятно вживання алкоголю і окроплення могили горілкою, не слід залишати чарку і їду у надгробного хреста. Цей звичай — пережиток язичництва, коли похорон супроводжувалися рясними застіллями і гучними гуляннями прямо на могилі померлого. Якщо хто-небудь з близьких все ж привіз їжу на кладовищі, роздайте її убогим і нужденним.
  6. Після скоєння поминальних молитов можна сідати за поминальний стіл. Поминальна трапеза вважається продовженням священного богослужіння. Подається кутя — відварена пшениця або рис з медом і родзинками, яка приноситься в храм на час панахиди або літії. Потім її забирають додому і поминальну трапезу починають саме з куштування освяченій куті. Традиційно на поминки готуються млинці та кисіль. Якщо поминки випали на пісні дні, то і поминальна їжа повинна бути тільки пісної. Вино, а тим більше горілка на поминальній трапезі не повинні бути присутнім. Вином — символом земної радості — поминати покійних не прийнято. Пережитком язичництва є звичай ставити столовий прилад «для покійного», ще більше неприйнятно ставити склянку з горілкою і шматок хліба перед портретом. Такі традиції не повинні дотримуватися в православних сім’ях. За поминальним столом згадуйте покійного, його добрі якості та вчинки (тому й звуться поминальні молитви — поминки, від слова «пам’ять»).

Корисні поради

Особливими днями поминання покійного є третій, дев’ятий, сороковий день після смерті. Година — дата смерті покійного. Поминають і в дні народження та іменин. В особливі дні поминання покійних здійснюються панахиди, які іменуються вселенськими. Самі поминальні дні називаються вселенськими батьківськими суботами. Вони не мають постійного числа, але спираються на перехідний великопісної-пасхальний цикл.