Як повірити в світ, навіть якщо світу немає

Як повірити в світ, навіть якщо світу немає

Ймовірно, мало хто знає про те, що за словами популярної пісні групи «Гості з майбутнього» ховається не тільки лірика і емоційне напруження розлуки, а й відоме вже близько трьох століть філософський напрямок, що заперечує об’єктивне існування навколишнього світу.

Інструкція

  1. Соліпсизм — це філософська концепція, що базується на прийнятті індивідуальної свідомості людини як єдиною і безсумнівною реальності. Безпосередньо доступне кожній людині власну свідомість разом з відчуттями, які також можуть бути породжені свідомістю, і є те єдине, про що будь-яка людина може сказати, що воно існує насправді. Все ж прояви так званого об’єктивного світу людина отримує з власних відчуттів, які формуються п’ятьма органами почуттів, достовірність сприйняття яких неможливо однозначно довести. На сьогоднішній день не існує також і доказів об’єктивного існування реальності поза мислячого суб’єкта.
  2. По суті, соліпсизм знаходиться на стику психології та філософії. Глибоке розуміння суб’єктивності сприйняття світу здатне породити зміни в психології окремої людини і його соціальну поведінку. Для багатьох же людей така проста істина (простою вона здається тому, хто її зрозумів) залишається недоступною просто тому, що мало хто про це замислюється. Одним з чудових прикладів опису соліпсизму в сучасній літературі є розповідь В. Пелевіна «Дев’ятий сон Віри Павлівни». У ньому ви можете прочитати про те, як змінюється психологія людини, глибоко прийняв істину про відсутність об’єктивно існуючого світу.
  3. Проте в своєму крайньому прояві соліпсизм може бути основою егоїзму і егоцентризму. Психологічно ж такого типу світогляду стає близький індивідуалізм, який підкреслює першорядне значення особистості і сповідує принцип покладатися тільки на самого себе. Масове ж поширення подібної психології крайнього індивідуалізму провокує виключно споживацьке ставлення до інших людей і благ цивілізації, яке сьогодні активно пропагується західною культурою.
  4. Однак вважати соліпсизм тільки негативним явищем філософської думки було б недалекоглядно. Якщо людина, зрозумівши суб’єктивність сприйманого світу, перестав залежати від так званих зовнішніх факторів і інших людей, то єдине, що йому залишається робити протягом життя — осягати природу власної свідомості та особистої індивідуальності. І в цьому сенсі до соліпсизму виявляється близьким інше філософський напрямок — дзен-буддизм. Дзен — це спосіб зрозуміти бажання своєї душі і побачити власну природу, відчути те, для чого народжена душа. На відміну від соліпсизму у дзен-буддизму є кінцева мета. Вона укладена в досягненні просвітління через позбавлення від страждання. Цьому сприяє заспокоєння розуму, звільнення від жорстких принципів і прихильностей.
  5. Цілком можливо, що ви станете на один крок ближче до просвітління, коли зумієте продемонструвати оточуючим бавовну однієї долоні.