Як розігнати відеокарту на ноутбуці

Як розігнати відеокарту на ноутбуці

Існує два типи відеоадаптерів, що встановлюються в ноутбуки. Це може бути інтегрована відеокарта або зовнішня. Перший тип відеокарт в процесі роботи використовує оперативну пам’ять комп’ютера, внаслідок чого такі відеоадаптери значно «слабкіше» зовнішніх. Іноді ресурсів відеокарти не вистачає для стабільної роботи з певним додатком або грою. У таких випадках вдаються до методу, який отримав назву «розгін відеокарти».

Вам знадобиться

обліковий запис адміністратора

Інструкція

  1. Під розгоном відеокарти в ноутбуці зазвичай мають на увазі зміна її параметрів для підвищення продуктивності при роботі з певним додатком або їх поряд. Інтегровані відеокарти самі забирають необхідну частку оперативної пам’яті комп’ютера, тим самим підживлюючи свої ресурси. Зовнішні відеоадаптери мають власну оперативну пам’ять, що дозволяє їм не витрачати ресурси системи, тим самим сповільнюючи її роботу.
  2. Щоб розігнати відеокарту, потрібно відключити параметри, які можуть уповільнювати роботу багатьох програм. Найчастіше ними є: вертикальна синхронізація (вертикальний сінхроімпульс), анізотропна фільтрація і 3D-буферизація. Якщо для конкретного додатка не важливий один з цих параметрів, то його слід відключити. Для цього відкрийте панель управління відеоадаптером. У разі відеокарт Radeon, це буде ATI Catalyst Control Center.
  3. Перейдіть у вкладку Gaming (Ігри), підпункт 3D Application Settings (Настройки 3D додатків). Радимо вам відключити вертикальну синхронізацію, т.к. вона досить сильно уповільнює швидкість обробки зображення в процесі гри. Що стосується анізотропної фільтрації, то вона не сильно грузить відеоадаптер. А ось буферизацію при роботі з 3D додатком слід відключати лише в тому випадку, якщо її обов’язкову наявність не потрібно програмою або грою. Хочеться відразу відзначити, що після відключення деяких параметрів, якість картинки в іграх стане трохи гірше, а от затримки та інші лаги повинні зникнути.

Зверніть увагу

Інтегровані відеокарти найчастіше слабше зовнішніх аналогів рівного об’єму.