Як відрізнити прислівник від іменника


 

Прислівник є самостійною частиною мови, яка, по суті, колись утворилася від іменника. Але цей процес перетворення іменників у прислівники триває в живій російській мові і до цих пір. Тому відрізнити прислівники від іменників з прийменником не завжди легко. Це призводить в першу чергу до труднощів в правильному написанні слів. Як же можна розрізнити між собою ці частини мови?



Інструкція

  1. Ім’я іменник позначає одухотворені і неживі предмети (речі, особи, живі істоти і організми), факти, явища, події, а також ознаки — якості, властивості, дії, стану і пр. Наприклад, стіл, молоко, дитина, цукор, кіт, бактерія, зло, ява, біг, рішення тощо — це імена іменники. Прислівник позначає ознаку дії, а також ознака предмета або ознаку іншої ознаки. Приклади прислівників — швидко, погано, сьогодні, далеко, додому, мимоволі, на зло, дуже, занадто і т.д.
  2. До будь-якого іменника ви можете поставити запитання: хто? що? або питання всіх відмінків російської мови. Питання ж до наречию залежить від того значення, яке воно виражає. Воно, наприклад, може відповідати на питання: як? чому? навіщо? коли? де? куди? якою мірою і пр.
  3. Іменником притаманні категорії відмінка, числа, роду, одухотвореності або бездушності, особистості. В якому б відмінку в складі пропозиції ні вживалося іменник, ви завжди можете знайти його початкову форму — називний відмінок однини. На відміну від нього наречие незмінно. Воно не відмінюється, не схиляється і не узгоджується з якими-небудь іншими словами. І в нього немає і не може бути ніякого закінчення.

    Дуже часто початкова форма, від якої відбулося прислівник, в сучасній російській мові не вживається. Наприклад, навздогін, зненацька, споконвіку, напам’ять, нанівець, навстіж, поперек, нишком і т.д.


  4. Зробіть синтаксичний розбір пропозиції. В ході розбору з’ясується, що іменники, як правило, бувають підметом, додатком, а також додатком, неузгодженим означенням, обставиною або іменною частиною складеного присудка. Прислівники ж найчастіше в пропозиціях бувають обставинами і визначеннями. Іноді це також іменна частина складеного іменного присудка.
  5. Прислівник, як правило, відноситься до дієслова як обставини. Іноді воно може відноситися також до прикметника іменнику, іншому прислівнику, причастя або дієслово. Воно, на відміну від іменника, не має визначених і залежних слів. Наприклад, словосполучення «все було даремно» містить прислівник «даремно». А словосполучення «зайшли в порожню кімнату» містить іменник «кімнату» із залежним від нього словом «порожню». До залежному слову можна поставити питання «яку?». Тим приводом і іменником можна вставити якесь слово. Наприклад, «в абсолютно порожню кімнату».
  6. Прислівник практично завжди замінюється близьким за значенням іншим наріччям. Наприклад, зненацька — несподівано, напам’ять — на пам’ять, заодно — одночасно, впору — саме. Іменник можна замінити іменником або інший іменною частиною мови. Наприклад, в порожню кімнату — у вільну кімнату, на початку параграфа — в кінці параграфа і т.д.
  7. Якщо у вас виникають труднощі з визначенням або написанням прислівників, звіряйтеся зі словниками — орфографічними або етимологічним.