Як відрізнити привід від прислівники


 

У визначенні одних частин мови, наприклад дієслова, іменника, труднощів зазвичай не виникає. Відрізнити ж прислівник від прийменника сходу виходить далеко не завжди: слова-омоніми вимагають для своєї правильної оцінки додаткових знань, уміння грамотно «тестувати» їх на предмет приналежності до певної частини мови.



Інструкція

  1. Згадайте спочатку, що таке прислівник і привід, їх істотні ознаки. Прислівник — це незмінне слово, найчастіше позначає ознаки дії або стану. Прислівник відповідає на питання «коли?», «Де?», «Як?», «Куди?», «Звідки?», «В якій мірі?», «Чому?», «Навіщо?» І т.д. Приклади: «трудитися сумлінно», «повернутися додому», «піднятися рано», «абсолютно впевнений», «дуже уважний», «вкрай неуважний», «розлютився зопалу», «на зло сусідові».
  2. У прислівники:
    - Немає закінчень (голосна в кінці прислівників — суфікс);
    - Немає зв’язку з відмінкової формою іменника.
    Прислівник легко замінюється іншим аналогом, близьким за змістом словом («даремно — даремно», «потім — потім»).
  3. Прочитайте дві пропозиції.
    «Він зробив кілька кроків (« куди? «) Назустріч». Тут «назустріч» — одні.
    «Назустріч гостям вийшли всі домочадці». В даному випадку те ж слово — прийменник.
    Таким чином, прислівники грають в реченні певну синтаксичну роль, а прийменники — ні. У даному прикладі прислівник «назустріч» як незмінна частина мови не має визначених і залежних слів, а примикає до дієслова як обставини. Прийменник «назустріч» — службове слово, вжите у другому реченні для зв’язку імен іменників з іншими словами.
  4. Згадайте морфологію, розділ про приводах. Прийменники бувають простими («без», «за», «з», «на», «с», «при» і т.д.) і похідними. Освіта останніх — результат переходу в них: прислівників («жити навпроти лісу»); іменників («домовитися щодо зустрічі»); дієприслівників («завдяки підтримці»).
  5. Одне з головних відмінностей прислівників від прийменників: не можна поставити запитання до похідних приводами, адже вони не можуть позначати конкретних дій, ознак чи предметів, хоча і утворюються із знаменних частин мови. Порівняйте дві пропозиції: «Я знаю цю місцевість (« як? «) Вздовж і впоперек» («уздовж» — прислівник) і «Ми йшли вздовж обриву» (тут те ж слово — прийменник). «Поблизу виднілося озеро» — питання «де?» В цій пропозиції задати можна, значить слово «зблизька» тут одні. У прикладі «Поблизу дороги паслися корови» прийменник «зблизька» рівноцінний простому приводу «у» (порівняйте: «у дороги паслися корови»).

Зверніть увагу

Правопис багатьох прислівників і прийменників вимагає знання численних правил. Найбільш складним для безпомилкового листа є вибір злитого і роздільного написання, правопису з дефісом.

Корисні поради

Відрізнити привід від прислівники можна тільки в контексті — в словосполученні або реченні. У прикладі «Депутат проголосував проти» прислівник «проти». «Він сів проти мене» тут «проти» — привід.