Як випускати газету

Як випускати газету

Чинне законодавство дозволяє стати засновником газети будь-кому. Достатньо лише сплатити держмито і пройти ряд не особливо складних бюрократичних формальностей. А ось видавати її кілька буде дещо складніше, але багатьом під силу.

Вам знадобиться

- Концепція видання;
- Свідоцтво про державну реєстрацію ЗМІ;
- Статус юридичної особи або індивідуального підприємця;
- Штат творчих і технічних працівників;
- Позаштатні автори;
- Приміщення для редакції;
- Технічне обладнання (комп’ютери, оргтехніка та ін);
- Послуги друкарні.

Інструкція

  1. Перш ніж випускати перший номер газети, ви повинні уявляти, з якою періодичністю вона буде випускатися, якщо за тиждень або рідше — в які дні, і її обсяг, тобто кількість сторінок (втім, в редакціях останні називають смугами).

    Відповівши себе на ці питання, ви зможете виробити графік роботи над номером. Не буде зайвим і обговорити з друкарнею, чи зможе вона брати в роботу номера в потрібний вам термін і видавати готовий тираж до необхідного часу.
  2. При підготовці графіка роботи над номером врахуйте, що частина публікацій може бути підготовленою завчасно. Такі тексти повинні розміщуватися на смузі в першу чергу, найоперативніші ж із серії «терміново в номер» (новини, репортажі з місця подій і под. — Те, без чого газета не має права називатися цим словом) — аж до того, що безпосередньо перед відправкою до друкарні.

    Будьте готові до можливих корективам графіка роботи над конкретним номером, викликаних інформаційної картиною періоду, якому він присвячений (конкретного дня, тижня тощо залежно від періодичності видання).
  3. Першим кроком при випуску конкретного номера завжди повинно бути його планування. Головним джерелом тем для публікацій служать пропозиції від кореспондентів (у побуті — заявки). Якщо в редакції великий штат, що дозволяє дроблення на відділи, перша фільтрація відбувається на рівні редактора відділу. Той має оцінити кожну заявку, внести свої пропозиції, перерозподілити навантаження між кореспондентами, визначивши першочергові теми.

    Ту саму роботу, але вже на рівні всієї редакції робить головний редактор або його заступник. Зазвичай це робиться на общередакціонних планерці. Найчастіше вона проводиться на наступний день після виходу чергового номера, і на ній обговорюються і той, що вийшов, і майбутній.
  4. Наступний етап — підготовка публікацій. Тут в зону відповідальності редактора відділу входить забезпечити надходження в секретаріат (так називається підрозділ, що займається технічну сторону роботи над номером) текстів належної якості та у відповідності з графіком роботи над номером.

    Кореспондент передає редактору готовий текст, той читає його, вносить свої правки, при необхідності уточнює у автора моменти, що викликають сумніви або повертає на доопрацювання зі своїми зауваженнями. І так до повної готовності.

    Потім текст передається до секретаріату, звідки направляється коректора.
  5. Прочитаний (у побуті — «вичитаний») коректором текст направляється на верстку (або, як говорять звичайно в редакціях, «в верстку»). В ідеалі на цьому етапі до нього вже повинна бути готова ілюстрація.

    Про те, чим ілюструвати кожну публікацію, зобов’язані думати автор публікації і редактор ще на стадії підготовки заявки. Залежно від ситуації можна замовити знімки фотокореспондентам, доручити більд-редактору підібрати картинку або фото по фотобанкам або агентствам та іншим джерелам або дати завдання підготувати малюнок художнику. У деяких випадках останньому може бути потрібно почитати готовий текст.
  6. Зверстані шпальти зазвичай кілька разів вичитуються коректором і редактором. У багатьох редакціях призначається черговий редактор (всі творчі співробітники або тільки заступники головного редактора та редактори відділів за графіком). Практикується також вичитування редактором кожного відділу всіх пройшли через нього публікацій. Бажано відчитати власні тексти і авторам, якщо ті не на завданні, лікарняному, у відпустці чи відрядженні.
  7. Готові смуги поступово передаються на затвердження головному редактору. На даному етапі той повинен при необхідності вносити свої корективи, включаючи кардинальні. Не так вже й рідкісні випадки, коли в результаті доводиться замінювати одні тексти іншими, вносити термінові зміни до зверстаний текст, переверстувати смугу.
  8. Після внесення всіх правок готові смуги проглядаються всіма відповідальними співробітниками: редакторами відділів, представником служби реклами (на предмет, чи вся оплачена реклама йде в номер і чи враховані побажання рекламодавця щодо її розміщення і т.п.), черговим редактором при наявності такого, головним редактором і пр. Звірку на предмет, чи всі правки внесені, на цьому етапі може зробити і коректура.

    При наявності у кого-небудь зауважень робота ведеться до їх усунення.

    Коли всі корективи враховані, номер можна відправляти в друкарню.

Зверніть увагу

1. Державна реєстрація ЗМІ — обов’язкова процедура. Без неї можна випускати видання накладом менше 1 тис. примірників

2. У друкарнях відомих видавництв не лише високі ціни, а й великі черги на друк тиражу. Тому графік здачі номера до друку розписаний по хвилинах, і найменший запізнення може бути чревате серйозними штрафними санкціями.

Корисні поради

При пошуку друкарні необов’язково обмежувати спектр варіантів своїм регіоном. У оптимальне з точки зору співвідношення ціни та якості пропозиція може бути і в іншій місцевості і виявитися більш вигідним навіть з урахуванням додаткових витрат на доставку тиражу. Якщо газета орієнтована на досить вимогливу аудиторію, на якості поліграфії краще не економити: воно цілком варта того, щоб доплатити в розумних межах. При успішному розвитку видання ці витрати виправдають себе з лишком.