Як визначити організаційну структуру управління


 

Визначення організаційної структури підприємства відіграє велику роль при створенні нової компанії. Правильна побудова ланок організації та розташування зв’язків між ними дозволить їй швидше адаптуватися на ринку і ефективно будувати свою роботу надалі.


Інструкція

  1. Існує кілька типів організаційної структури управління підприємства: лінійна, лінійно-штабна, функціональна, лінійно-функціональна, матрична і дивізіональна. На вибір структури важливий вплив надає стратегія майбутньої роботи підприємства. Структура управління має ієрархічну будову.
        
  2. Для лінійної структури характерна вертикальна ієрархія: вищий керівник -> керівник підрозділу (лінійний) -> виконавці. Такий тип структуризації характерний для невеликих фірм, де відсутні додаткові функціональні підрозділи.
        
  3. Перевагою лінійної структури є її простота і конкретність, проте вона має безліч недоліків: потрібна висока кваліфікація керівних співробітників і їх велика завантаженість, тому її можна застосовувати лише у компаніях з нескладною технологією і невеликим обсягом виробництва.
        
  4. Потреба в переході на лінійно-штабну структуру управління виникає при розростанні лінійної структури. Її відмінною особливістю є поява нового підрозділу, штабу, співробітники якого не мають безпосередніх керівних повноважень. Вони виступають консультують ланкою, яка розробляє управлінські рішення і передає їх лінійним керівникам.
        
  5. Більш складна структура виробництва передбачає перехід до функціонального типу управління. При цьому крім вертикальних з’являються міжрівневі зв’язки. Підприємство ділиться на елементи (маркетинг, фінанси, виробництво), розподіл робіт відбувається пофункціонально. Вищим керівником є ​​генеральний директор, функціональними керівниками виступають директора з виробництва, продажу, маркетингу, фінансів і пр.
        
  6. Перевага функціональної структури полягає в поліпшенні якості управління, розширення повноважень керівників. Однак є й недоліки: дії функціональних підрозділів погано скоординовані, а їхні керівники не несуть відповідальності за кінцевий виробничий результат.
        
  7. Лінійно-функціональний тип управління передбачає доповнення лінійної структури функціональними підрозділами, директора яких стають на рівень між генеральним директором і лінійними керівниками.
        
  8. Суть матричного типу структури управління полягає в створенні усередині підприємства тимчасових робочих груп. Ці групи формуються під кожен конкретний проект, призначається керівник групи, яка отримує під своє керівництво ресурси і робочі кадри декількох підрозділів.
        
  9. Матрична структура дозволяє більш гнучко і швидко здійснювати проекти, впроваджувати інновації, проте в групах нерідко виникають конфлікти на грунті подвійного підпорядкування, розподілу робочого навантаження та ступеня відповідальності за окремі операції. Повну ж відповідальність несе керівник групи.
        
  10. Дивізіональна структура управління створюється на дуже великих підприємствах. Виділяються відділення, так звані дивізіони, які формуються не за функціями, а за видом продукції, що випускається чи регіонами. У свою чергу, всередині цих дивізіонів створюються функціональні підрозділи, наприклад, з постачання, виробництва, реалізації і т.д.
        
  11. Недоліки дивізіональної структури виражаються в вимушеному дублювання персоналу, в тому числі керівного, усередині дивізіонів. Наприклад, в декількох дивізіонах, які виробляють різну продукцію, є відділи маркетингу, розробок, збуту та ін Однак таке дублювання дозволяє розвантажити вище керівництво від вирішення побутових завдань виробництва.