«Я — це остання буква в алфавіті» — повчально кажуть рветься щось зробити дитині дорослі. Але це в алфавіті Я — остання буква. А Я як займенник — означає якраз перша особа! Адже хто ближче мені, ніж я сам?
Інструкція
- Завчіть напам’ять, як це пропонується в початковій школі, особисті займенники.
1 особа — я (ми).
2 особа — ти (ви).
3 особа — він, вона, воно (вони).
Ці займенники тому й називаються особистими, що вони називають особу і змінюються по особах. - А щоб розібратися в цьому усвідомлено, міркуйте так. Проблему, раптом виникла, кому вирішувати? Мені самому. Тим більше, якщо навколо нікого не спостерігається. Та й якщо є хто поруч, все одно — кому вони потрібніші, мої проблеми? От і виходить, що в будь-якій справі першою особою Я сам і буду.
- Ну а якщо мені не під силу, то Ти допоможеш. Ти поруч. Ти — найближчий мені. Ти — друга особа після мене. Ти — займенник 2-ї особи. А якщо так трапиться, що Я не впораюся, Ти скажеш: «Давай-но, Я». І тоді Ти першою особою стаєш, в Я перетворившись.
- А ось той, що віддалік варто, він вже в третьому ешелоні. Це, коли ні я, ні ти впоратися не зможемо, третього запросимо. Він допоможе. Він — особа третє.
- Якщо брати в множині, знову ж таки на першому місці для нас стоять наші особисті проблеми — сімейні, родинні. Бригадні, цехові, міські, національні. Їх Ми повинні вирішувати. Ми — це перша особа для множини.
- Ну і ваше діло, тих, хто поруч — живе, перебуває, співпереживає. Однак ви можете і не бути разом із нами. Ви і в недругів, і у ворогах буваєте. Ви — це друге. 2-е особа.
- І якщо Ви — щось більш-менш визначене, то Вони, — займенник, що означає 3 особа, — може бути зовсім розмитим поняттям.
- Так що, з особистими займенниками все понятно.А ось тепер за допомогою підстановки особистих займенників до дієслів, визначайте їх особу:
- Визначаю (я) — 1 особа;
- Визначаєш (ти) — 2 особа;
- Визначає (він, вона, воно) — 3 особа.
І для множини 1, 2 і 3 особа відповідно: визначаємося (ми), визначаєтеся (ви), визначаються (вони).
