Як визначити публіцистичний стиль


 

Слово «публіцистика» походить від латинського publicus, що означає суспільний. Публіцистичний стиль вживається для агітації і пропаганди суспільно-політичних ідей в газетах і журналах, на радіо і телебаченні.



Інструкція

  1. Відмінність публіцистичного стилю від наукового, офіційно-ділового, художнього та розмовного випливає з його функцій: інформаційної та впливає.

    Специфіка інформаційної та воздействующей функцій полягає в характері інформації та адресата. Публіцистичні твори, як правило, не описують те чи інше явище всебічно, а виділяють ті сторони життя, які цікаві широким масам. Впливає він при цьому не тільки на розум, але і обов’язково зачіпає емоції і почуття адресатів.


  2. Публіцистичний стиль характеризується образністю, полемічність викладу, популярністю і яскравістю виразних засобів, позитивної чи негативної експресією.
  3. У лексиці цього стилю широко використовуються суспільно-політичні терміни: «партія», «мітинг», «демонстрація».

    Не рідкість в ньому емоційно-оціночні слова: «новатор», «передовик», «доблесну», «надихаючий».

    Вживаються в публіцистичному стилі експресивні словосполучення і фразеологізми: «впевненою ходою», «пліч-о-пліч», «біле золото», «зелений друг».


  4. Морфологічними засобами публіцистичного стилю є приставки: «анти-», «нео-», «псевдо-». І суфікси: «-ація», «-сифікацію», «-іст», «-ізм».

    Публіцисти часто вживають в текстах складні прикметники, такі як «масово-політичний», «агітаційно-пропагандистський».
        


  5. Для синтаксису публіцистичного стилю характерні риторичні питання, для підкреслення акценту та посилення використовуються повтори слів, звернення, короткі речення, вигуки.
  6. Публіцистичний стиль реалізується в жанрах політичного трактату, доповіді, памфлету, газетних і журнальних нарисів, репортажу, фейлетону.

Зверніть увагу

Головне призначення публіцистичного стилю — піднімати суспільно-значущі та актуальні проблеми сучасного життя.

Корисні поради

Звичайна форма вираження публіцистичного стилю — письмовий або усний монолог.