Як визначити якість фільму

Як визначити якість фільму

Опис будь-якого фільму містить інформацію як про сам фільм: стислий виклад сюжету, виконавці головних ролей, режисер, сценарист і автор саундтрека; так і про якість запису. Цей параметр присутній і на різних трекерах, щоб користувач міг вибрати якість до душі, тому що всі вони відрізняються характеристиками звуку і чіткістю картинки. В цілому, щоб визначити якість фільму, необхідно проаналізувати якість зображення і звуку, так як словосполучення «якість відео» позначає саме ступінь відповідності аудіо-візуальних характеристик прийнятим нормам і правилам.

Інструкція

  1. Отже, відеозображення буває двох видів: високого і низького дозволу. До високого зазвичай ставляться 7 форматів, які можна умовно розділити на дві категорії: Blu-Ray і High Definition (HD). Blu-Ray на сьогоднішній день є самим досконалим форматом запису відео. Він має розмір кадру роздільною здатністю не менше 1920 пікселів по ширині, дуже високий бітрейт (швидкість передачі «корисної інформації»), високоякісні звукові доріжки і субтитри. Картинка чітка, кольору ідентичні натуральним, відсутні сторонні написи. Відео, записане у форматі HD DVD — було одним з основних конкурентів Blu-Ray, але зараз іде в минуле. З технічних ж характеристиками він нічим не поступається Blu-Ray.

    І Blu-Ray і HD DVD мають ремукси. Це такий формат запису, коли весь вміст вихідного диска перезібрати в іншому єдиному контейнері. За технічними характеристиками вони нічим не відрізняються від оригінальних форматів.

    BDRip і HDDVDRip — це ріпи з оригінальних дисків. Технічно вони сильно програють оригіналам, однак, за якістю картинки та звуку практично від них не відрізняються.

    HDTV-це формат телебачення високої чіткості, яке віщається по цифрових каналах. Він характеризується високою якістю зображення і звуку. У нього також є свій рип, ідентичний оригіналу, але з логотипом каналу в кадрі.
  2. Решта формати ставляться до низької якості. Файлова система формату DVD складається з декількох папок, картинка щодо високої якості (гірше, ніж в Blu-Ray і HD). Він характеризується низьким дозволом кадру, але яскравими квітами, відсутністю сторонніх написів, за винятком субтитрів, і хорошим звуком. DVDRip — ріп з оригінального диска, характеристики ті ж, що і у DVD, іноді бувають обрізані кадри. SATRip — рип з супутникового каналу. Їх відмітною особливістю є можливу наявність логотипу каналу в кадрі. TVRip — рип, зроблений з телевізійного каналу. У кадрі майже завжди присутній логотип ТВ-каналу. IPTVRip — рип, зроблений з цифрового інтернет-телебачення. Якість картинки варіюється і залежить від каналу або провайдера, з якого вівся запис. WEB-DL, WEB-DLRip — аналогічний попередньому вид ріпа, зроблений з високоякісного інтернет-телебачення.

    Найгірший варіант — це VHSRip, тобто рип, зроблений з відеокасети, характеризується наявністю візульних і аудіошумов, може спостерігатися тремтіння картинки.
  3. Самими нестравними форматами відеозапису є DVDScr, Telesync (TS) і CAMRip. Перший з них — це презентаційні фільми для попереднього ознайомлення. Зазвичай вони захищені від копіювання різними написами, таймерами, можуть бути присутніми дефекти зображення і звуку, але сама картинка за якістю може бути близька до DVDRip. TS — це відео записане професійною камерою, встановленою на штатив в порожньому кінотеатрі, з екрана. Зображення затемнено, знижена різкість і контрастність. Звук при цьому хороший, так як береться з гнізда навушників. Найгіршим варіантом є відео у форматі CAMRip. Тремтіння картинки і стирчать голови глядачів — вірна ознака «ганчірки» або «екранки», як в народі називають CAMRip. Знімається звичайною камерою під час кіносеансу; спотворені кольори, сильно знижена різкість, звук глухий, чути сміх глядачів.
  4. Важливим при визначенні якості фільму є і його переклад. Найкращим варіантом є дубляж. Це єдиний професійний переклад, при якому оригінальні голоси акторів не чутні. Зазвичай кількість дублерів досягає 10-15 чоловік. Всі інші професійні переклади відрізняються лише кількістю дублерів, так як у всіх них чути голоси акторів. Так, при багатоголосому перекладі чути від 3 до 5 чоловік; при двоголосий — двоє, чоловік і жінка; при одноголосе — один. Найяскравішим прикладом авторського перекладу є фільми, дубльовані в студії Гобліна. Він сам озвучує і сам же перекладає. Найгіршим варіантом перекладу є аматорський. Швидше за все, і сам переклад буде непрофесійним, і голоси навряд чи будуть «пестити» слух, а дикція буде залишати бажати кращого.