Як здати на уреаплазму

Як здати на уреаплазму

Уреаплазма — це збудник уреаплазменной інфекції, зараження відбувається переважно статевим шляхом. Але має місце і внутрішньоутробне інфікування плода в період вагітності, а також зараження новонароджених при проходженні через інфіковані родові шляхи матері. Це крихітні бактерії, за розмірами трохи більше вірусів, вони не мають власної клітинної оболонки.

Інструкція

  1. Клінічні прояви уреаплазменной інфекції (уреаплазмоза) дуже різноманітні. У чоловіків збудник переважно заселяє крайню плоть і уретру, в результаті чого розвиваються простатити і уретрити. У жінок уреаплазма утворює свої колонії в піхву, рідше на шийці матки і уретрі; збудник викликає цервіцити, уретрити; гострі та хронічні запальні захворювання (аднексити, сальпінгіти, ендометрити, оофоріти та ін.)
  2. Досить часто при урогенітальної уреаплазменной інфекції розвиваються ускладнення: порушення репродуктивної сфери (безпліддя), загрози викидня і переривання вагітності, невиношування плоду, патологія плаценти, внутрішньоутробне інфікування уреоплазменної інфекцією плода.
  3. Клінічні симптоми уреаплазменной інфекції відрізняються поліморфізмом, для постановки достовірного діагнозу необхідно провести лабораторну діагностику. У гінекології та урології застосовується ПЛР-діагностика уреоплазми з визначенням її виду. Суть методу полягає в виявленні ДНК (генетичного матеріалу збудника) в біологічному матеріалі.
  4. Перевагами ПЛР — методу є наступні: можливість використання різноманітного біологічного матеріалу, виявлення генетичного матеріалу в невеликій кількості проби; вимоги до взяття біологічного матеріалу, а також умови зберігання та транспортування значно простіше, ніж при бактеріологічному методі, немає необхідності зберігати уреоплазму в живому вигляді; швидкість проведення аналізу.
  5. Показаннями для ПЛР-дослідження є: визначення виду уреаплазми, з метою вибору правильної тактики лікування та ведення хворого, наявність запальних змін з боку урогенітального тракту; вагітність; діагноз безпліддя. Матеріалом для дослідження є: зішкріб, секрет передміхурової залози, сеча, харкотиння, сперма, синовіальна рідина, біоптат та інші.
  6. Найчастіше матеріалом для проведення дослідження (ПЛР) є зішкріб з урогенітального тракту (у чоловіків — з уретри, у жінок з цервікального каналу), при виборі іншого біологічного матеріалу, необхідна консультація лікаря гінеколога для жінок і уролога-андролога для чоловіків. У дівчаток беруть для дослідження зішкріб з вульви, у хлопчиків — сечу. Виявлення в біологічному матеріалі уреаплазми частіше вказує на наявність інфекційно-запального процесу органів малого таза і є достовірним підставою для призначення терапії.