Як знайти в тексті оповідання


 

В мовознавстві виділяють три типи мовлення: розповідь, опис, міркування. Як правило, текст являє собою комбінацію всіх трьох типів з переважанням одного з них. Оповідання характерно для художнього, публіцистичного та розмовного стилю, але не характерно для наукового та офіційно-ділового.



Інструкція

  1. Якщо текст відображає ланцюг послідовних подій, можна стверджувати, що тип такого тексту — «розповідь». Розповіддю може бути якийсь фрагмент тексту, а провідним типом опис або міркування. Тоді мова йде про «описі з елементами розповіді» або «міркуванні з елементами розповіді».
  2. У всякому розповідному тексті є сюжетна лінія. Зазвичай події в сюжеті хронологічно відповідають подіям реального часу. Тому оповідний текст можна подумки уявити у вигляді фільму, протягом якого відбуваються якісь дії. Опис порівнянно з малюванням уявної картини, а міркування рідко апелює до образного мислення людини.
  3. Щодо використання мовних засобів, розповідь тісно пов’язане з простором і часом. Позначаються дійові особи, місце і час вчинення дій. Нерідко повідомляється і результат, до якого привели дії персонажів.
  4. Яскравий приклад розповідного речення: «Дуня села в кибитку біля гусара, слуга схопився на передок, ямщик свиснув і коні поскакали.» («Станційний доглядач», А.С. Пушкін). Автор пише про послідовні дії, називає персонажів, повідомляє підсумок.
  5. Отже, відмітна особливість оповідання — розповідь про події, діях, наступних один за одним. Такому розповіді властива конкретика, жвавість і динамічність викладу. Граматичні основи, як правило, повні: іменник називає дійова особа, присудок — його дію. В одному реченні часто кілька таких граматичних основ. Пропозиція в цьому випадку називається складносурядні.
  6. Дієслова в оповіданні можуть перебувати в минулому, теперішньому і майбутньому часі. Зазвичай в оповіданні про події зустрічається перший варіант. Дієслова в теперішньому часі дозволяють яскравіше уявити ситуацію, в майбутньому — передати несподіванка і експресію. Стиль оповіді визначається жанром. Воно може бути об’єктивним, неупередженим; нейтральним, відчуженим і суб’єктивним, емоційним.